Це продовження серії історій про студентів, що навчаються на менторському курсі JavaRush. Під час річного навчання на курсі студенти опановують Java завдяки вирішенню задач, лекціям, підтримці менторів та кооперації з іншими учнями у групах.
П’ята історія – про Костянтина Шаталіна з Ізмаїлу. Історія Кості — це класична оповідь про світчера у світ IT, який до роботі у цій сфері не мав технічного бекграунду. Проте завдяки власній наполегливості зміг стати тімлідом тестувальників, а зараз закінчує курс з вивчення мови Java.
“З часом робота тренера перестала здаватися перспективною”
Мені 31 рік. Я закінчив Одеський національний університет імені Мечникова за спеціальністю "Економічна кібернетика та прикладна економіка". До речі, на цій спеціальності ми трохи вивчали програмування. Паралельно я активно займався спортом. Наприкінці третього курсу почав працювати тренером у тренажерному залі. Тоді мені приносило це великі гроші і сама робота подобалася.
Врешті-решт тренером я пропрацював дев'ять років. З часом робота перестала здаватися такою перспективною, як раніше. Така робота нестабільна – складно запланувати відпустку, вона не оплачується, лікарняних теж не передбачено. Я почав думати, чим далі займатись, щоб і заробляти, і мати хороші умови для роботи.
В зал до мене ходили люди зі сфери IT, вони розповідали про свою роботу. Мене це зацікавило. Я розумів, що поріг входження у професію дуже високий і просто так потрапити не вдасться, потрібні знання, тому вирішив закінчити хоча б якісь курси.
“Якщо мене вдруге звільняють із роботи, може це не моє?”
У 2019 році я пішов на свої перші курси з вивчення тестування. Вони тривали лише два місяці. Після закінчення курсів вирішив пошукати роботу. Близько двох місяців я шукав та знайшов вакансію у технічній підтримці компанії, яка займалася банківським продуктом. Зарплата на цьому місці була вищою за мою тренерську, до того ж я хотів отримати хоча б якийсь досвід роботи в IT-компанії. Пропрацював я на цьому місці три дні. Мені сказали, що мене важко вчити. Для мене це була демотивація цілковита, адже це була перша спроба роботи в ІТ. До того ж мене раніше ніколи не звільняли.
Минуло кілька тижнів, і я відновив пошуки роботи. Десь у середині червня 2019 року я знайшов роботу з більшою зарплатою та добрими умовами. Пропрацював я 2 місяці, не дотягнувши до кінця випробувального всього місяць. Мене звільнили, пояснивши тим, що до мене важко доходить. Запропонували реалізувати себе в чомусь іншому. І тоді я подумав: “Якщо мене вдруге звільняють із роботи, може це не моє?”.
Я повернувся працювати назад до спортивної зали, подумавши, що треба займатися тим, що виходить. Набрав клієнтів, почав активно працювати і тут почався локдаун. Усі зали закрились. Я приїхав до себе додому, до Ізмаїла, і майже два місяці сидів без роботи. Розмірковував, чим зайнятися на локдауні та знову повернувся думками до IT, почав переглядати вакансії та розсилати резюме.
Знайшов роботу у компанії-стартапі, яка займалася системами безпеки. Там теж були непогані умови та багато райдужних обіцянок щодо розвитку компанії. Проект не вистрілив і через 5 місяців моєї роботи половину офісу скоротили і мене у тому числі.
“Я дав зрозуміти, що мене більше цікавить тестування”
Потім я захворів на коронавірус, у лікарні лежав із запаленням легень. Після того, як мені стало краще, почав відправляти резюме до різних компаній. І влаштувався в одну компанію: у мене вже був досвід та впевненість, тож думаю їм це сподобалося. На цій позиції треба було поєднувати обов'язки тестувальника та співробітника технічної підтримки, оскільки у них поки що не було відділу тестування на той момент. Я дав зрозуміти, що мене більше цікавить тестування і мені пообіцяли через пару місяців повністю перевести на цю посаду.
Близько півроку я проробив у технічній підтримці, а паралельно виконував завдання з тестування. Настав момент, коли розробники компанії попросили перевести мене повністю на тестування, тому що крім мене не було кому цим займатися. У результаті мене перевели в тестування і підняли зарплату. Спойлер: я досі працюю у цій компанії тестувальником, тепер уже на позиції тімліда.
Згодом я зрозумів, що хочу й надалі розвиватися у тестуванні. Мене зацікавила автоматизація. Знайшов якісь онлайн-курси з QA Automation. Частина навчальної програми стосувалася автоматизації мовою Java, але інформації було мало. У мене було більше запитань, аніж відповідей. Після закінчення цих курсів я зрозумів, що без знання програмування йти далі вивчати автоматизацію немає сенсу.
“Мені одразу сподобалося те, що курс був структурований”
Я вирішив вивчити Java, а потім вже знову повернутися до курсу автоматизації. Таким чином, я потрапив на сайт JavaRush. Мені одразу сподобалося те, що курс був структурований – все по порядку, пояснення "на пальцях", для новачка це дуже важливо.
Спершу я займався самостійно, близько півроку. Бувало таке, що у вихідний по 8 годин сидів, вирішував завдання, вникав у прочитане. Те, що не розумів, намагався знайти в інтернеті. Потім я перегорів від такого навантаження і на кілька місяців забив на програмування.
Згодом мені трапилася реклама Java-університету: я зайшов, почитав і зрозумів, що там детальніша програма та ще й з менторами. Це була нагода повернутися до вивчення Java.
На роботі підійшов до HR-менеджера, розповів про курси, про те, що хочу автоматизувати наш продукт і мені для цього потрібна мова програмування. Мені схвалили та сплатили ці курси. Так, з січня 2022 року я почав займатися в Java-університеті.
24 лютого 2022 року почалася російсько-українська війна. У перші дні війни я був у Києві, додому виїхати не міг. На час заняття припинилися, неможливо було сконцентруватися і щось вивчати.
Через час мені вдалося виїхати додому, до Ізмаїла. Робота моя тимчасово зупинилась. Я сидів без діла і зрозумів, що треба чимось зайнятися. Отже, я знову повернувся до курсів. Пішов процес далі. Паралельно я з друзями відкрив тренажерний зал, бо мав накопичені гроші і хотів витратити на щось корисне.
Через час на роботі попросили знову повернутися, щоправда, зарплату скоротили. Я повернувся до Києва восени. Продовжую навчання. Але є нюанс: на роботі “порадували” новиною, що навіть якщо робитимуть автоматизацію, то це буде JavaScript, а не Java, адже на ньому написано наш бекенд. Це мене дуже демотивувало. Спершу я хотів просто забити на навчання, але курс майже закінчився. Зараз я вже на останньому, 5-му модулі, ми вже проходимо фреймворк Spring, тому я вирішив дійти до кінця навчання та подивитися, що буде далі. Можливо, буду шукати нову роботу, де є Java, можливо, почну вивчати іншу мову.
Поради для тих, хто хоче вивчити програмування:
Не вигоріти. Коли починаєш навчання, то все легко дається, здається, що так буде завжди. Потім з'являються складніші теми. І якщо людина не має технічного бекграунду, вона може днями і ночами намагатись їх зрозуміти, і вигорить. Тому звертайте увагу на свій графік і вчіться поступово, щоби не вигоріти.
Не розчаровуйтесь, якщо вам щось не вдається. Відмінність звичайних людей від обдарованих – це те, що людям зі звичайними здібностями треба більше часу для того, щоб освоїти програмування. Нічого страшного, ви просто витратите трохи більше часу.
Людина має знайти мотивацію, щоб вивчати програмування. Вчити Java заради конкретної мети, а не просто, щоб вивчити. Я, наприклад, хотів автоматизувати наш продукт. Хтось інший може хотіти написати свою програму і тому подібне. Така людина шукатиме інформацію, джерела та вирішення свого завдання.
