Це продовження серії історій про студентів, що навчаються на менторському курсі JavaRush. Під час річного навчання на курсі студенти опановують Java завдяки вирішенню задач, лекціям, підтримці менторів та кооперації з іншими учнями у групах.
Наша наступна історія — про випускника Java-університету, системного адміністратора Віталія, який з дитинства захоплюється програмуванням і в якості хобі створює додатки на Android.
Програмування було моїм хобі зі шкільних часів
Програмування було моїм хобі ще зі шкільних часів. В нашій школі, що на той час мала статус національної і мала свої авторські програми навчання, інформатика викладалася чи не з молодших класів. Спочатку комп'ютери були ще радянські і з практичних занять вибір був в основному між грою Xonix та програмуванням на Basic. Basic був цікавішим.
Потім, однією з перших шкіл міста, наша отримала сучасні на той час комп'ютери з процесорами типу Celeron 633MHz та Windows 98 і ми познайомилися з Turbo Pascal. Згодом я відкрив для себе Delphi 3, це було чудово і схоже на якісь нанотехнології з майбутнього. У старших класах у мене вже була можливість отримати, назвемо це так, комерційний досвід — написав кілька невеликих консольних програм з псевдографічним інтерфейсом для своїх знайомих — вже не пам'ятаю деталей що вони там виконували, приймали якісь дані, виводили щось на принтер, щось нескладне. Але для мене це було вже щось, адже я не просто отримував задоволення, працюючи над ними, але й гроші.
Як і багато хто з моїх однолітків, я вступив, куди була змога. У моєму випадку — у педагогічний університет, але хоча б обрав напрям що мені був цікавий — фізико-математичний факультет. На щастя, виявилося що моє дещо упереджене ставлення до університету не мало під собою підстав і я не пожалкував. Звісно, викладачем я працювати не збирався, але переоцінити вплив університетської освіти на розвиток особистості вцілому дуже важко. Окремо, крім фізико-математичних дисциплін, англійська, психологія, педагогіка тощо — це те що дозволяє бачити багато речей зовсім під іншим кутом.
Пізніше, в університеті, написав на замовлення ще кілька додатків на Delphi, вже з графічним інтерфейсом. Їх робота була пов'язана з обробкою статистичних даних — введення, зберігання в базах даних, обробка та вивід результатів у вигляді різноманітних звітів та графіків. Також писав деякі додатки і для себе — вони мені допомогали у інших досить специфічних речах, що мене цікавили — у роботі з усілякими китайськими девайсами, що почали масово з'являтися в той час, мобільними телефонами, їх прошивками тощо. Так воно було й надалі у моєму житті: є основна робота, і є хобі, яке приносить задоволення, а інколи ще й гроші. Я не шукав собі цілеспрямовано роботу розробника, бо з різних причин це було “не на часі” — internet був ще dial-up і було не дуже зрозуміло де взагалі в нашій країні працюють програмісти і що саме вони роблять. Пізніше виявилося, що всі гроші світу мене не цікавлять і мені подобалося працювати саме над своїми проєктами, та й основна робота завжди була пов'язана з IT. В мене було багато ідей, які я реалізовував і інколи з цього щось виходило.
Деякий час я працював у місцевій газеті та на місцевому телебаченні системним адміністратором. Займався ремонтом комп’ютерної техніки та мобільних телефонів. Зараз я також працюю системним адміністратором на кількох об'єктах, позаяк цій роботі не потрібно приділяти надто багато часу — можна працювати віддалено, навантаження помірне.
З війною я кілька проєктів по обслуговуванню серверів на основній роботі втрататив, бо багато фірм закрилося. Частину цих збитків я компенсую своїми хобі-проєктами з мобільної розробки. Всі мої проєкти близькі мені — це те, чим користуюсь я або мої друзі і що з часом переросло у дещо більше. Скажімо так, стало широко відомим у вузьких колах 🙂 Кілька Android-додатків пов’язані з читингом у онлайн мобільних іграх, інші мають більш прозаїчне призначення. Мій основний проєкт пов’язаний з автомобільними пристроями на Android. Зараз вони приносять значну частину доходу.
Складні технології хотілося вчити разом з ментором
Як людина, що любить усе нове й цікаве, я слідкував за технологіями, знайомився з різними мобільними операційними системами — Windows CE, Palm OS, Windows Mobile, Symbian. Одні вже навіть на той час були застарілими, розробка для інших — зовсім не виглядала дружньою до розробника (привіт, Symbian). Java ME була хоч і цікава, але можливості її були досить скромні, як і можливості пристроїв, на яких вона працювала. І тільки коли з'явився Android версії 2.3, я подумав, що ось воно — світло в кінці тунелю. Google вже випустив Android Development Tools для Eclipse, і я вирішив спробувати щось написати. Встановив Eclipse, відкрив, i….хай вибачать мені фанати Eclipse, закрив аж до виходу Android Studio на базі Intellij IDEA.
З того часу я почав познайомство з Java. Мотивації мені в принципі не бракує і я можу займатися і самостійно досить успішно. Але з часом я прийшов до думки, що все ж треба трохи систематизувати свої знання з Java, закрити деякі загальні пробіли з тем, що випадали за межі моїх хобі-проєктів, а також познайомитися з технологіями “дорослої” Java — Spring, Hibernate тощо. Трохи зрозуміти, як працюють розробники у командах, які процеси відбуваються там взагалі.
Тут у нагоді став JavaRush, адже я вже колись трохи займався на цьому курсі самостійно на початку його існування, ще на безкоштовних рівнях, яких було тоді 10 чи 20. Я зайшов на сайт і дізнався, що з’явився курс з ментором — це мені підходило, адже був готовий навчальний план, графік, по якому треба займатись, можливість знайти однодумців та попрацювати у команді. Почав своє навчання я за кілька місяців до початку війни.
Мені дуже сподобалась і теоретична частина курсу, і велика кількість задач, і плагін для Intellij IDEA — це було дуже цікаво і дуже зручно. Особливо круто це для тих, хто проходить курс з нуля. Навіть мені, людині з досвідом, сподобались навчальні матеріали і те, як їх викладають.
Після навчання в Java-університеті я планую ще деякий час займатись за підпискою — мені подобається вирішувати задачі та переглядати деякі лекції у вільний час.
Роботу розробником на фултайм я наразі вирішив не шукати, враховуючи складну ситуацію у країні. Не хочу брати на себе додаткових зобов'язань перед роботодавцем, а також, якщо я зараз захочу повністю змінити роботу, то мені доведеться, щонайменше на період адаптації, відмовитися від розвитку своїх проєктів та від частини віддаленої роботи і мій дохід зменшиться, або взагалі може опинитися під загрозою за несприятливих обставин. Далі буде видно.
Поради для тих, хто лише почав вчитись:
Спробуйте, щоб визначитись
Якщо хочете спробувати себе у програмуванні — придбайте підписку на JavaRush, позаймайтеся кілька місяців і ви зрозумієте — це ваше чи ні. Якщо так, то можна навчатись далі і вкладати у це більше грошей та часу.
Ретельно вчіть основи програмування
Це як з іноземною мовою: знаючи слова та примітивну граматику, людина може більш-менш орієнтуватись закордоном. Якщо розробник-початківець знає типи даних, як написати метод, як працюють цикли, то довчити колекції, фреймворки чи навіть іншу мову програмування буде нескладно.
Програмуванням потрібно жити
Я раджу початківцям ретельно подумати — чи дійсно вам це подобається, чи ви йдете у програмування лише заради грошей? Бажано знайти додаткову мотивацію. Якщо у вас єдине бажання, яке стосується розробки, — це заробляти через три місяці тисячу доларів, то це немає сенсу. Ви і грошей не заробите, витратите купу часу і вас чекатиме велике розчарування, тому що ця мотивація погано працює. Бути програмістом — це навчатись усе життя. Цим потрібно жити.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ