Це продовження серії історій про студентів, що навчаються на менторському курсі JavaRush. Під час річного навчання на курсі студенти опановують Java завдяки вирішенню задач, лекціям, підтримці менторів та кооперації з іншими учнями у групах.
Наступна історія — про розробника Олексія Яценка, який пише програми для банківського сектору. Олексій вже володіє Java, але прийшов на курс, щоб отримати фундаментальні знання з розробки цією мовою та поліпшити свій код.
“Я добре справлявся з точними науками”
У школі я добре справлявся з точними науками, брав участь в олімпіадах з фізики та хімії, але з інформатикою не склалось. Я пробував читати базові книжки з програмування, але вони були надто важкі, а викладання у школі обмежувалось фразами типу “Діти, ось кнопка вкл/викл, ось мишка”.
Моєю мрією було далі йти по точних науках, у останньому класі я ходив на підготовчі курси на механікоматематичний факультет університету Шевченка. Врешті-решт батьки вмовили мене обрати іншу спеціальність, більш “сучасну”, тому я вступив на “Економічну кібернетику”, а пізніше — на “Прикладну економіку”.
Вже в університеті нам викладали С++, але це нелегка мова для введення у програмування, тож навчання давалось важко, проте дещо я все-таки освоїв.
“У банку шукають спеціаліста, не хочеш?”
Якось після останнього екзамену в університеті, перед канікулами, мене звалив апендецит, і поки я відлежувався в лікарні, всі мої друзі роз’їхались на канікули. Я зрозумів, що мені нічим занятись влітку. Хтось зі знайомих підказав, що в одному банку шукають спеціаліста, мовляв, чи не хочу я піти до них? У мене вже була до цього практика в банку, я розробляв для них систему обліку кадрів. Тож мене взяли, я став заступником голови IT-відділу. Своєю невеличкою командою ми розробляли софт для цього банку.
У 2008 році банки масово згортались через економічну кризу, далі був 2014-й рік, Революція Гідності, у банках сталась друга криза, а отже, значно зменшились бюджети. Тож я та мої колеги пішли звідти та створили невелику фірму з виробництва банківського та іншого софту, яка успішно розвивалась до повномасштабного вторгнення. Вже після початку війни ми розробляли для харківських заводів систему управління малосерійним виробництвом, а зараз створюємо власну CRM.
“Наявність ментора, живих лекцій та графіку навчання дисциплінує”
Наша команда працювала проєктно: якщо компанія знаходила проєкт, то з якогось кола знайомих збиралась команда, до якої входили архітектор, database-адміністратор, QA, техрайтер, DevOps та інші. Через війну багато людей з команди виїхали за кордон або постійно перебувають на заході України. Тому я вирішив підтягнути знання з програмування, щоб перекрити нестачу технічної експертизи у нашій команді. Я трохи писав і пишу на Java, але розумію, що фундаментальних знань в мене немає, бо ніколи серйозно не підходив до цього питання. Мені видається, що мій код далекий від ідеалу, тому хочеться його поліпшити. До того ж наша компанія з часом планує змінити технологічний стек для розробки і перейти на PostgreSQL, React і Java.
Кілька років тому я купував підписку на JavaRush і самостійно займався на курсі. Мені сподобалось, але в той момент у мене було велике завантаження на роботі, тому руки не доходили довчити Java. В JavaRush Університет я прийшов, бо наявність ментора, живих лекцій та графіку навчання дисциплінує. Раніше я скачував курси, слухав кілька лекцій і закидав їх до ліпшого моменту, який ніколи не наставав. Тому системність і зворотній зв’язок з ментором — це неабиякі плюси у навчанні.
Поки що я навчаюсь на першому модулі, зовсім скоро робитимемо перший проєкт. Подивимось, що буде далі. Можливо, після навчання я зміню роботу, якщо знайду проєкт, що надихатиме.
Поради для тих, хто лише почав вчитись:
Виробіть звичку вчитись регулярно та занурюватись у деталі.
Варіант “зробити для галочки” не спрацює, тому що вам потім буде важко на справжньому проєкті. Приклад з власного життя: нещодавно я провів рефакторинг коду програми і звіт, який до того вивантажувався 3 хвилини, тепер вивантажується усього за 16 секунд. Це результат, якого можна досягти, якщо звертати увагу на деталі.
Не соромтесь ставити дурні питання.
Чим більше питань — тим краще. До того моменту, поки ви не розбересь у темі. Це значно спростить ваше життя, коли ви працюватимете розробником.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ