Почну з того, що я з себе уявляю зараз. Мені зараз 34 роки, одружений, живу в Києві, працюю android-розробником в одній із великих компаній. Я люблю спорт, лижі. Люблю порядок та організованість у справах. Окрім робочих проектів у вільний час розвиваємо з друзями стартап. А тепер по порядку, як я до цього прийшов. Виріс я у звичайній неблагополучній сім'ї, 90-ті пошматували багатьох. У мене не було в житті людини, яка б могла порадити, направити в правильне русло. Тому закінчив технікум, потім покинув інститут. Далі де тільки не працював: менеджером, бухгалтером, системним адміністратором (за комп'ютером просиджував завжди) і купа всього іншого. Паралельно мене цікавило програмування, але думав, що люди навчаються в інститутах по 5 років, а мені вже нічого в цьому напрямі не світить. Але все ж таки хотілося зробити щось своє. І одного разу я зрозумів, що хочу написати щось своє під android (з самого початку користувався android-девайсами). Поліз у Google подивитися на чому пишуть під android… Java! Ок пішов шукати підручники. І ось тут я зрозумів, що людина, яка ніколи не стикалася з програмуванням, за підручником не здолає мову програмування. Мені був потрібен хтось, хто зможе підказати. І так я потрапив на JavaRush. Правда, з самого початку мені було важко розбиратися в матеріалі, я кидав навчання, потім повертався. Так моє навчання йшло на початку: 3 дні наполегливо вивчав, потім на місяць закидав. І в той самий момент, коли я зважився сплатити за курс навчання, це мене мотивувало і я стабільно щодня навчався. Треба сказати, що для мене це було просто хобі, я тоді зовсім не думав, що зможу цим заробляти. Через півроку навчання тут я почав вивчати фреймворки для android-а. Поступово у мене народився мій маленький додаток. Ось тут моя завзятість і почала мені повертатися. Перше - я дізнався, що один мій знайомий вже давно android розробник. Він з радістю відгукнувся на моє прохання допомогти розібратися. Він якраз починав стартап писати і погодився взяти мене з метою навчання (ніякий зп я не отримував). Він давав завдання, я у вільний час їх намагався робити часто безуспішно. Але цей досвід мені багато дав: робота в команді, робота з гітом, я побачив як може розростатися проект, дізнався що таке рев'ю коду і як писати не треба. Тут треба уточнити, що цим я займався у вільний від роботи час. А іноді і в обідню перерву. Мені було цікаво. Та й проект цікавий (зараз це вже повноцінний сервіс, один із найкращих у своїй категорії). Я, як і раніше, зовсім не замислювався про те, щоб йти на співбесіди. Це було лише хобі. Мені на той момент був уже 31 рік, і я думав, що в такому віці ніхто вже не візьме на роботу новачка. Поворотною точкою для мене стала конференція з Java. Я не пам'ятаю, хто там виступав і звідки вони. Але мене дуже мотивував виступ жінки, яка на свою першу роботу програмістом влаштувалась у 39 років (дуже хотілося б її зараз відшукати та сказати спасибі). Після цієї конференції я зрозумів, що треба йти на співбесіди. Отже, я створив резюме (вписав туди все, що було пов'язано в моєму житті з IT і важко це все вийшло на одну сторінку). Період співбесід у мене тривав близько 3 місяців. Я робив тестові завдання, дізнавався купу нової інформації, брав відгули на роботі, щоби піти на співбесіду. І ось одного чудового дня мені прислали оффер. Описати мої почуття на той момент неможливо. Це щось схоже як у фільмі "У гонитві за щастям", герой Вілла Сміта, один із двадцяти чоловік, отримав місце у фірмі. У перші два тижні роботи були думки, що я не пройду стажування, але поступово я вник у проект і все закрутилося. З того часу минуло вже кілька років. Я працюю вже в іншій компанії, у чудовій команді. Через стільки часу можу сказати, що я люблю свою роботу і це саме те, чим хочу займатися і далі. PS Можливо, є якісь неточності, минуло вже кілька років і якісь моменти забулися. Деякі тези-висновки:
На JavaRush я починав вивчати Java з повного нуля, до цього про програмування нічого не знав.
Так, я купував передплату, і на той момент для мене це була не така вже маленька сума.
Якщо не почати щось робити, то нічого не станеться
За правильного підходу з нуля і до першої роботи можна дійти за півроку. У мене це зайняло у кілька разів більше часу.
Онлайн-стажування та можливість попрацювати в команді – незамінні речі.
А тепер по порядку, як я до цього прийшов. Виріс я у звичайній неблагополучній сім'ї, 90-ті пошматували багатьох. У мене не було в житті людини, яка б могла порадити, направити в правильне русло. Тому закінчив технікум, потім покинув інститут. Далі де тільки не працював: менеджером, бухгалтером, системним адміністратором (за комп'ютером просиджував завжди) і купа всього іншого. Паралельно мене цікавило програмування, але думав, що люди навчаються в інститутах по 5 років, а мені вже нічого в цьому напрямі не світить. Але все ж таки хотілося зробити щось своє. І одного разу я зрозумів, що хочу написати щось своє під android (з самого початку користувався android-девайсами). Поліз у Google подивитися на чому пишуть під android… Java! Ок пішов шукати підручники. І ось тут я зрозумів, що людина, яка ніколи не стикалася з програмуванням, за підручником не здолає мову програмування. Мені був потрібен хтось, хто зможе підказати. І так я потрапив на JavaRush. Правда, з самого початку мені було важко розбиратися в матеріалі, я кидав навчання, потім повертався. Так моє навчання йшло на початку: 3 дні наполегливо вивчав, потім на місяць закидав. І в той самий момент, коли я зважився сплатити за курс навчання, це мене мотивувало і я стабільно щодня навчався. Треба сказати, що для мене це було просто хобі, я тоді зовсім не думав, що зможу цим заробляти. Через півроку навчання тут я почав вивчати фреймворки для android-а. Поступово у мене народився мій маленький додаток. Ось тут моя завзятість і почала мені повертатися. Перше - я дізнався, що один мій знайомий вже давно android розробник. Він з радістю відгукнувся на моє прохання допомогти розібратися. Він якраз починав стартап писати і погодився взяти мене з метою навчання (ніякий зп я не отримував). Він давав завдання, я у вільний час їх намагався робити часто безуспішно. Але цей досвід мені багато дав: робота в команді, робота з гітом, я побачив як може розростатися проект, дізнався що таке рев'ю коду і як писати не треба. Тут треба уточнити, що цим я займався у вільний від роботи час. А іноді і в обідню перерву. Мені було цікаво. Та й проект цікавий (зараз це вже повноцінний сервіс, один із найкращих у своїй категорії). Я, як і раніше, зовсім не замислювався про те, щоб йти на співбесіди. Це було лише хобі. Мені на той момент був уже 31 рік, і я думав, що в такому віці ніхто вже не візьме на роботу новачка. Поворотною точкою для мене стала конференція з Java. Я не пам'ятаю, хто там виступав і звідки вони. Але мене дуже мотивував виступ жінки, яка на свою першу роботу програмістом влаштувалась у 39 років (дуже хотілося б її зараз відшукати та сказати спасибі). Після цієї конференції я зрозумів, що треба йти на співбесіди. Отже, я створив резюме (вписав туди все, що було пов'язано в моєму житті з IT і важко це все вийшло на одну сторінку). Період співбесід у мене тривав близько 3 місяців. Я робив тестові завдання, дізнавався купу нової інформації, брав відгули на роботі, щоби піти на співбесіду. І ось одного чудового дня мені прислали оффер. Описати мої почуття на той момент неможливо. Це щось схоже як у фільмі "У гонитві за щастям", герой Вілла Сміта, один із двадцяти чоловік, отримав місце у фірмі. У перші два тижні роботи були думки, що я не пройду стажування, але поступово я вник у проект і все закрутилося. З того часу минуло вже кілька років. Я працюю вже в іншій компанії, у чудовій команді. Через стільки часу можу сказати, що я люблю свою роботу і це саме те, чим хочу займатися і далі. PS Можливо, є якісь неточності, минуло вже кілька років і якісь моменти забулися. Деякі тези-висновки:
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ