Продовжуємо спецсерію в рубриці «Історії успіху» — розповідатимемо про розробників, які навчалися на JavaRush, а тепер працюють у цій компанії, розвиваючи продукт. Наш четвертий герой – Артем. Після школи він став реабілітологом, допомагав людям відновлювати здоров'я, але зрозумів, що йому подобається вирішувати у роботі складніші завдання. У JavaRush він бере участь у розробці Android-версії програми та покращує завдання для курсу.
«Було відчуття, що далі нікуди рухатися»
До програмування я був реабілітологом для людей із порушенням опорно-рухового апарату. Мої батьки – лікарі. Тато – хірург, мама – реабілітолог. Вони мені й порадабо йти на спеціальність, пов'язану з медициною та людьми. Звідки в 11-му класі у мене могла бути своя думка? Я вважав, що реабілітологом я завжди зможу заробити собі на хліб із олією. Сам я з невеликого міста на Херсонщині, навчався у Київському політехнічному інституті на медико-інженерному факультеті. Працювати почав ще у студентський період. Навіть отримав медаль «Найкращий реабілітолог 2013 року» у рамках клініки, в якій працював. Пропрацював близько року. Зарплата на той момент була близько 330 доларів, і було відчуття, що далі нема куди рухатися. Здавалося, що все, що можна, я вже взяв від цієї професії. Стало нудно. Після реабілітології я займався різними речами: налаштовував рекламу в інтернеті, запустив інтернет-магазин, відкривав із друзями масажний салон. Багато моїх друзів займалися програмуванням, і я помітив, що їм подобається професія: вони ходабо задоволеними та раділи роботі. Я також вирішив спробувати вивчити програмування. Ще в школі на уроках інформатики я вчив Бейсік, у мене виходило, математику теж тягнув.
«Займався від 13 до 16 години 7 днів на тиждень»
Тому я виїхав із квартири, в якій жив, залишив речі в друга та поїхав додому до Херсонської області навчати програмування. Я прокидався о 7-8 ранку, снідав, брав ноутбук і йшов на іншу квартиру, щоб мені ніхто не заважав. Займався я від 13 до 16 години на добу 7 днів на тиждень. Спершу я дивився туторіали на Youtube і читав книги, але через два тижні мого навчання друг скинув посилання на JavaRush. Я поклацав і зрозумів, що прикольно. Тоді ще перші 10 рівнів були безкоштовними, я пройшов до 10-го, мені сподобалося, купив передплату і почав займатися далі. На 16-му чи 17-му рівні я зіткнувся з труднощами - треба було освоїти роботу з файлуми. Я просто сидів і перечитував, доки не розібрався в темі. Загалом для мене чим складніше, тим цікавіше. За ці три місяці я вивчив Java. Написав гру «змійка».
«Мені одразу запропонували зарплату вдвічі більше»
До кінця мого навчання я знав, що мій знайомий запускає компанію, яка буде розробляти додатки на Android для магазинів по всьому світу. Ми поговорабо і мене взяли на стажування. Мені одразу запропонували зарплату вдвічі більше, ніж на роботі реабілітологом. До речі, перед тим, як отримати цю роботу, я міг поїхати на навчання програмістом до польського інституту, але вибрав роботу, бо практика важливіша. Перші 2-3 місяці я працював без вихідних, повертався додому на останньому тролейбусі близько півночі. Я навіть знав усіх охоронців хаба, в якому була наша команда, бо вони зачиняли за мною двері. 8 годин приділяв роботі, а потім вивчав щось нове по Android. На першій роботі програмістом я працював близько двох років. Потім у компанії закінчабося гроші, і ми перестали робити проекти. Я трохи відпочив і почав розсилати резюме. Пройшов кілька співбесід та зрозумів, що мені потрібно підтягнути алгоритми та структури даних. Я знав, як написати програму, але не знав основ алгоритмів, які могли стати в нагоді. Десь місяць я продовжував розсилати резюме і підучувати те, чого не вистачало.
«У програмуванні немає межі і завжди можна вивчати щось нове»
Якогось моменту мені надійшов лист на електронну пошту про те, що JavaRush шукає співробітника і попросабо у відповіді на нього розповісти про себе. Я так зрадів тоді: це була компанія, яка створила курс, завдяки якому я вивчився програмуванню. Мене запитабо на співбесіду. Великий плюс, що на ньому були практичні завдання, — це те, про що я міг говорити. У той же час мене покликали ще в одну компанію, де пропонували займатися розробкою Android-додатків. Так сталося, що людина, яка мала мене там співбесідувати, не приїхала. Я подумав, що не хочу працювати із такими людьми. Колектив – важлива річ. Тоді зателефонував JavaRush і сказав, що я згоден. Ось уже 2 роки і 3 місяці, як я працюю в JavaRush - у команді, яка покращує завдання на курсі. Тож це одне з моїх основних завдань на роботі. Іноді я займаюся тасками по Android-додатку курсу. Найцікавіші завдання для мене – виправляти помилки на сервері та дописувати доповнення у коді. Коли я прийшов на роботу, мені довелося вивчати тестування: я знав основне, але довелося доопрацьовувати. Ще довелося вчити фреймворк Spring – його я не знав. Я задоволений зміною своєї професії: у програмуванні немає меж і завжди можна вчити щось нове. Я однозначно виріс за той час, що працюю тут. Хоча є куди рости: поки що не вистачає знання англійської. у програмуванні немає межі і можна вчити щось нове. Я однозначно виріс за той час, що працюю тут. Хоча є куди рости: поки що не вистачає знання англійської. у програмуванні немає межі і можна вчити щось нове. Я однозначно виріс за той час, що працюю тут. Хоча є куди рости: поки що не вистачає знання англійської.
Поради для розробника-початківця:
Почніть. Хоч би як дивно це звучало, іноді найскладніше — це почати. Тож почніть вивчати програмування.
Вчіть програмування цілеспрямовано. Зробіть план та дотримуйтесь його. Дві години на день — дуже мало, і навчання розтягнеться надовго. Мої три місяці навчання пройшли дуже швидко. Я був дуже мотивований.
Вчіть англійську. Він стане в нагоді протягом усієї кар'єри розробника.
Отримайте перший досвід стажування на проектах. Можна пройти стажування на JavaRush .
Відповідаючи на співбесідах, краще відштовхуватися не від голої теорії , а від власного досвіду, який придбаєте на стажуванні.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ