Мене просто покликали на стажування у Google: історія релокейту розробника Сергія до Швейцарії

Ми продовжуємо спецсерію матеріалів про релокей програмістів. Розробники розповідають, як знайти роботу за кордоном, переїхати та адаптуватися на місці. Наш четвертий герой – Сергій Кашубін. Шість років тому він переїхав із української Вінниці до Швейцарії, міста Цюріх. Дисклеймер: думка героя ніяк не пов'язана з позицією компанії Google Я народився і виріс в українському місті Вінниця, де спершу закінчив місцевий технічний ліцей, а потім Вінницький політехнічний університет за спеціальністю “Програмування”. Там же я гасив із людьми, з якими брав участь в олімпіадах та змаганнях із програмування. На другому курсі я близько місяця працював на аутсорсі, писав Java інтернет-магазини.

Запрошення до Google

Близько 6 років тому мені написав на Linkedin рекрутер із Google і запитив на стажування до компанії. Не знаю, як на мене вийшли: гадаю, це сталося завдяки участі у змаганнях із програмування. Спершу я пройшов телефонне інтерв'ю. Пізніше було онсайт-інтерв'ю в Цюріху. Мені сплатабо готель і цілий день в офісі проводабо інтерв'ю. Це практично те саме, що й по телефону просто складніше. На онсайт-інтерв'ю ставлять питання про алгоритми, структури даних. Не обов'язково бути олімпіадним програмістом, але у базових речах розумітися треба. Зараз ще з'явився новий тип інтерв'ю, на якому ставлять запитання на кшталт: "Що ти робив у подібній ситуації на минулій роботі?" або “Що ти зробив би в подібній ситуації на новій роботі?”. На стажуванні я пробув три місяці. Після неї можна було пройти інтерв'ю та спробувати влаштуватися на повноцінну роботу в Google. Тому я пройшов ще два додаткові інтерв'ю та мені запропонували роботу. Після цього був процес пошуку команди для роботи, і мені запропонували працювати уSearch Quality ( відділ пошукової якості – ред. ). Я тоді гадки не мав, що це, тому просто сказав: "А давайте спробуємо". Трохи більше року тому я почав працювати над Google Service Framework ( це сервісна програма Google. Відповідає за керування безліччю варіативних комунікацій – ред. ). Зараз також займаюсь machine learning.

Документи

З оформленням документів у Швейцарію все практично так само, як і в інших європейських країнах. Спершу треба отримати оффер від компанії, потім візу, а далі вже на місці видають посвідку на проживання. Я у Швейцарії робив дозвіл на проживання типу L — його видають для тимчасових робітників. Він дається роком, потім його можна продовжити ще рік і більше продовжувати не можна. Пізніше я отримав дозвіл на проживання категорії B (робочий дозвіл на проживання — ред.). Постійний посвідка на проживання, як аналог американської Green Card — це посвідка на проживання категорії С. У мене досі її немає, тому що достатньою мірою не вивчив німецьку. Отримати його можна не раніше ніж через 5 років проживання в країні. Загалом його дають через 10 років, але якщо людина досить інтегрована, то можна і через 5.Одна з причин, чому я хочу отримати посвідку на проживання категорії С — її можна на якийсь період заморозити і рік пожити не в Швейцарії.

Переїзд

Коли я переїжджав, у компанії мені запропонували отримати або relocate-пакет (житло спочатку, гроші, etc), або просто певну суму грошей. Я розумів, що зніматиму ту саму кімнату, в якій жив на стажуванні, бо потоваришував з хостом, і тому просто взяв гроші. Для мене допомога у переїзді мала такий вигляд: у мене додалася кількість грошей на рахунку і мені сплатабо курси німецької в перші кілька років. Грошей вистачило, щоб покрити квитки та оренду житла на якийсь час.

Житло

Коли я їхав на стажування до Цюріха, довго шукав житло. Усі хости хотіли, щоб я прийшов на особисту зустріч, де б на мене подивабося, поговорабо зі мною і потім здавали квартиру. Але мені дуже пощастило: того ж літа, коли я мав переїжджати, моя дівчина познайомилася на фестивалі в Києві з музикантом зі Швейцарії. Коли я переїжджав, виявилося, що він має вільну кімнату, яку він може здати. Це було дуже вдало. Я винайняв цю кімнату на стажування і потім ще на перші кілька років. Я був позбавлений пошуку житла і не можу розповісти, як це робити віддалено. Знаю, що дуже складно. З того помешкання я вже з'їхав. Ми одружабося з дівчиною і вирішабо, що настав час переїхати в окрему квартиру.

Німецька мова

У Швейцарії 4 офіційні мови — німецька, французька, італійська та ретороманський. У Цюріху в ходу німецька. Після переїзду я вчив німецьку та довів її до того рівня, щоб вільно спілкуватися в ресторані чи магазині та заповнювати декларацію про податки. Потім я підзабив і рік тому зрозумів, що мову все ж таки треба підтягнути, в тому числі, щоб отримати посвідку на проживання. Саме зараз цим займаюся. Оскільки Google - міжнародна компанія, на роботі всі спілкуються англійською. У Цюріху також усі розуміють англійську. Але, наприклад, якщо їхати кататися на лижах у гори, вже потрібна німецька. Загалом історія з мовами у Швейцарії весела. Якщо поїхати кудись у Лозанну чи Женеву, там говорять тільки французькою. Десь у віддалених селах у горах можна порозумітися лише німецькою.

Культура роботи

Мені подобається, що в Google заведено так, що за бажання можна брати на себе стільки відповідальності, скільки хочеш. Підхід компанії такий, що керівництво відкрите пропозиції знизу. Якщо ти взяв на себе відповідальність і справляєшся з покладеними завданнями, можна взяти ще більше "навантаження". Усередині компанії також дуже багато різних команд і можна змінити сферу діяльності. Це дуже зручно. Спочатку я писав С++ речі, пов'язані з natural language і logical systems. Потім я перейшов на machine learning: це допомогло мені поміняти команду і піти у сферу, де я займаюся тільки machine learning. У компанії є розподіл за позиціями. Людина приходить на якийсь рівень і росте, поки що може. Я саме змінив команду рік тому, тому не встиг потрапити на синьйорську позицію з минулою командою і планую отримати її зараз. Ідея полягає в тому, що людина спершу бере на себе більше відповідальності, а потім її офіційно підвищують. Після синьйорської починаються позиції, у яких треба координувати роботу різних людей. Можна повністю йти в менеджмент або поєднувати координацію з кодингом. Це не всім до вподоби. Але ті, хто це роблять, одержують зарплату більше. Нині ми вдома на віддаленні. Єдиний мінус, що в офіс не схожий, з людьми не поспілкуєшся. Офіси в Google і справді такі класні, як про них говорять. Але я помітив, що я цим не дуже користуюся, хоч і добре, що воно є. У нас є мікрокухні, де є кава та снеки. Коли я робив якісь внутрішньогуглові проекти і треба було сконцентруватися, я йшов у таке місце і там сидів. Ще є кімнати, де можна спати. Коли повертаєшся вранці з поїздки і взагалі не можеш працювати,

Зарплата та податки

Зарплата програміста в Google вища за ринок по Цюріху. Ринок за Цюріхом - це трохи більше 100 тисяч франків на рік. Google дає більше. Податки — це весела та несподівана тема, бо у Швейцарії вони менші, ніж у всій Європі. У Цюріху це близько 20%, за винятком пенсійного фонду та страховки. Можна виїхати в інший кантон, де податок буде ще на 5% меншим. Це тим, що у Швейцарії податки поділяються на федеральні, кантональні і місцеві. Поруч із кантоном Цюріх є кантон Швіц і там кантональний податок менший. А в ньому є райони, де місцевий податок є ще меншим, ніж в інших. Таким чином можна заощадити якусь кількість грошей. Але я для себе вирішив, що мені цікавіше жити у місті.У цьому є плюс Швейцарії: зарплати високі, податки низькі. Якщо не жити по-царськи, можна відкладати. До того ж відкладати можна досить нормально. Чи можна знайти пентхаус у центрі Цюріха за 8 тисяч франків на місяць і там і жити, але навіщо? Якщо не робити таких очевидних дурниць і просто жити, отримувати гуглівську зарплату та сплачувати швейцарські податки, то відкладати виходить.

Ціни

Ціни в середньому вищі, ніж у тій же Німеччині, особливо в Цюріху. На їжу ціни відчутно вищі. Ціни на м'ясо набагато вищі. Я знаю людей, які їздять машиною до Німеччини, купують там м'ясо і приїжджають назад, бо так дешевше. Загалом вартість життя в Цюріху висока. М'ясо можна купувати не таке дороге, але воно буде не швейцарське. Швейцарці дуже люблять підтримувати локального виробника, мабуть такі високі ціни через це.

Медицина

Медична страховка всім обов'язкова: вона приватна. Коли приїжджаєш до Швейцарії, іммігрант має три місяці, щоб вибрати собі страховку. Якщо не вибираєш сам, держава обирає за тебе, і це зазвичай не найдешевший варіант. Страховку влаштовано так: треба заплатити якусь кількість грошей на рік, після якого страховка починає діяти. Наприклад, від 500 до 2500 франків. Поки не набралася необхідної суми, ти платиш сам за медичні послуги. Як тільки вона набралася, страховка починає покривати до 90% витрат. Якщо заплатити ще згори певного порога страховки, вона починає покривати 100% медичних витрат. Є багато додаткових опцій згори. Я собі взяв опцію на вибір палати в госпіталі (можна взяти палату на двох). Я зробив це не через палату, а через те, що така страховка дозволяє вибирати лікаря,

Дозвілля та спілкування

Мінус Швейцарії полягає в тому, що тут складно інтегруватися, навіть якщо вивчити німецьку. Поки працюєш у Google із сотнями таких же англомовних програмістів, можна спілкуватися з ними і в цьому мильному міхурі жити. Але якщо хочеш спілкуватися зі швейцарцями, треба знати мову. І навіть знаючи мову, відчути себе вдома у Швейцарії досить складно. Навіть якщо ти вивчиш німецьку, це не швейцарська німецька. Навіть якщо ти знатимеш швейцарську німецьку, все одно місцеві розумітимуть, що ти народився не тут, і велика кількість людей тебе не вважатимуть своєю. Країна дуже консервативна. Що й казати, адже право голосувати жінки тут отримали лише 1971 року. Якщо я постараюся, то можу зійти за швейцарця. Але відчути себе, як у рідній країні, не вийде, навіть якщо отримати громадянство. Завдяки тому, що моя дівчина знайшла на фестивалі музиканта-швейцарця, у якого я жив, ми потоваришували з деякими місцевими. Оце, мабуть, і все. Більше ми швейцарських друзів не заводабо, бо легше спілкуватись у своєму колі. Тут є безліч іммігрантів із України, із СНД. Ми спілкуємося з деякими людьми, яких я здебільшого знаю зі змагань зі спортивного програмування. Щодо дозвілля, під час коронавірусу я практично лише тим і займаюся, що працюю. До коронавірусу ми з друзями ходабо в гори, потім були лижі в горах, санки в горах — тут є санки на 10 кілометрів. Ми спілкуємося з деякими людьми, яких я здебільшого знаю зі змагань зі спортивного програмування. Щодо дозвілля, під час коронавірусу я практично лише тим і займаюся, що працюю. До коронавірусу ми з друзями ходабо в гори, потім були лижі в горах, санки в горах — тут є санки на 10 кілометрів. Ми спілкуємося з деякими людьми, яких я здебільшого знаю зі змагань зі спортивного програмування. Щодо дозвілля, під час коронавірусу я практично лише тим і займаюся, що працюю. До коронавірусу ми з друзями ходабо в гори, потім були лижі в горах, санки в горах — тут є санки на 10 кілометрів.Спочатку після переїзду ми їздабо Європою. З Цюріха до Парижа є поїзд, який іде 4 години. У місті є кафе, ресторани, але я не сказав би, що Цюрих надто тусовочне місто. Вибір спектаклів у театрі іншими мовами, крім німецької, обмежений. Ми якось ходабо на “Дядю Ваню” німецькою, це було цікаво. Плюс Швейцарії — у природі та щодо центрального розташування в Європі. Якщо хочеться кудись до Європи, легко дістатися.

Висновки

Я порадив би Швейцарію тому, хто хоче жити в Європі, отримувати хорошу зарплату і платити невеликі податки. У цій країні багато класної природи, але лімітована кількість тусовок. Мені вистачає. Але якщо людина хоче жити в Лондоні чи Нью-Йорку, їй Швейцарія не сподобається. Те, що тут не так багато тусни, як у Лондоні, не означає, що її зовсім немає.