Ми продовжуємо спецсерію матеріалів про релокей програмістів з України, Білорусі та Росії в інші країни. Розробники розповідають, як знайти роботу за кордоном, переїхати та адаптуватися на місці. Наш шостий герой – розробник Дмитро з українського міста Запоріжжя. 2015 року він переїхав до США. Я родом із українського міста Запоріжжя. Програмістом вирішив стати ще в юності, хоч батько мене відмовляв. Батьки радабо йти вчитися на електрика, тому що ця професія завжди стане в нагоді. Але я пішов на програмування у Запорізьку державну академію. Після закінчення університету я близько року працював у Запоріжжі, потім до Києва переїхав. У Києві я працював у парі контор, остання з них — аутсорсингова компанія EPAM.
Переїзд
Декілька років тому EPAM почав перевозити свій український офіс до Чехії. Мене Європа не привабила. Подумав, що якщо вже релокейтіться, то до Сполучених Штатів. Пріоритетами при виборі країни для релокейту для мене були цікава робота та висока зарплата. Чому я говорю, що цікава робота в США? Та тому, що всі цікаві проекти "ростуть" звідти. В Україні на 95% ІТ-компаній займаються аутсорсом. Усі відомі контори зародабося у США (Facebook, Amazon, Google). У США можна познайомитися з людьми, які знають та вміють набагато більше. Я подав заявку на релокейт усередині EPAM, співрозмовився на пару проектів. Навіть у фінансовий проект — на схожому раніше працював. Тобто, я переїхав до США, але продовжив працювати в EPAM на проекті для швейцарського банку UBS. У EPAM є своя команда з релокейту. Вони для мене призначабо співбесіду у посольстві, а також сплатабо за переїзд. Квитки коштували на двох близько тисячі доларів. У перший місяць мені орендували житло в Джерсі-Сіті — це було близько 4,5 тисяч доларів, а також сплатабо оренду машини. За паркування я платив 150-200 доларів на місяць. Весь переїзд коштував 8 тисяч доларів. Мені ще видали 10 тисяч доларів кредиту. Без цих грошей було б складно.
Документи
Загалом система імміграції до США трохи поламана. Коли уряд вводив квоту на візи, передбачалося, що хотіли ввозити найкращих, але за фактом почали ввозити найдешевших — тих, хто готовий працювати нижче за ринкову зарплату за так званим «негласним договором». Цей договір полягає в тому, що людина релокується в США на низьку зарплату, пізніше їй видають Green Card, а потім вона йде "на вільні хліби". Щороку у квітні відкривається квота на робочі візи H-1B (наприклад, близько 65 тисяч робочих віз на рік). Аутсорсингові контори цю квоту забивають практично протягом тижня. В основному, цим користуються великі індійські контори і набагато менше — українські, російські та білоруські аутсорсингові компанії. Є ще один варіант релокейту, окрім візи H-1B – службовий переїзд усередині компанії. Його використовують як лазівку, щоб обійти H-1B візу, але працівникові вона не дуже вигідна. На H-1B можна змінювати роботу, на L візі не можна. Цією візою для переїзду користуються багато компаній на ринку. За умовами роботи в EPAM оформлення Green Card починається за рік після переїзду. У мене отримання Green Card зайняло близько 2 років та 8 місяців. Після оформлення Green Card я звільнився, тому що морально та фізично дуже втомився на той момент. Відпочивав я кілька місяців, потім уже шукав роботу на вільному ринку. оскільки морально і фізично дуже втомився на той момент. Відпочивав я кілька місяців, потім уже шукав роботу на вільному ринку. оскільки морально і фізично дуже втомився на той момент. Відпочивав я кілька місяців, потім уже шукав роботу на вільному ринку.
Зміна роботи
На вільному ринку США досить важко знайти роботу, це не Україна. В Україні, наприклад, десяти конторам відправляєш резюме, з них щонайменше п'ять запитять на співбесіду та як мінімум дві запропонують оффер. У США все не так: досить висока конкуренція, тут треба добре знати computer science, алгоритми, структури даних, на співбесідах дають завдання — прямо в Google Doc треба написати програму і обговорити її з співрозмовником. Я почав вирішувати завдання перед співбесідами. Щоб потрапити до хорошої контори в США, треба вирішити задач мінімум сотню та інвестувати кілька місяців часу. Я так і зробив. На 100 розісланих резюме на співбесіду мене запитабо 5 контор. У результаті я потрапив до невеликої компанії, яка працює з блокчейном. Мене привабило те, що офіс компанії знаходиться в штаті Віргінія,Virginia Polytechnic Institute and State University ). Тут дешево жити, далеко від великих міст, від Вашингтона 4 години їзди. Я живу у містечку Редфорд, центр регіону – місто Блексберг, міні-фінансовий центр цієї території. Тут я винаймаю цілий будинок приблизно за ту ж ціну, що й однокімнатну квартиру в Нью-Джерсі. Решта тут теж дешевше.
Житло
У Нью-Джерсі житло ми винаймали за 1400 доларів. Ми жабо у двоповерховому котеджі – у кожному по 4 квартири. Комплекс складався із 20 будиночків. В Україні жити у великому місті – це круто. У США все інакше: у великих містах жити дуже дорого. Першого дня в США друг повів нас на Манхеттен, найдорожчий район Нью-Йорка. Я думав, там має бути все інакше, дуже круто. У барі ми посиділи доларів на 100, просто випабо пива та з'їли крильця. Я тоді подумав: чому так дорого та незручно? Тому що левову частку виторгу ці бари віддають за дуже дорогу оренду. Квартири на Манхеттені невеликі, податки підвищені. Тому заможні американці переїжджають за місто.
Зарплати
Я переїхав до США на зарплату 85 тисяч на рік. Чистими отримував 5,5 тисячі доларів на місяць. Податків я сплачував близько 12% доходів. У Нью-Джерсі отримувати 5,5 тисячі менш вигідно, ніж отримувати в Києві 3-4 тисячі доларів. Коли я йшов із EPAM, заробляв уже близько 100 тисяч на рік. Наразі я отримую 155 тисяч доларів на рік (10 тисяч доларів на місяць після податків), але треба враховувати, що я живу в дешевому регіоні. Якщо жити у Силіконовій долині, треба заробляти близько 250 тисяч доларів на рік, а може й більше. Мені вдається відкладати завдяки тому, що ми маємо дешеве житло. Прожитковий мінімум для нашої родини – 3 тисячі доларів.
Податки
США кілька видів податків. Є федеральний податок - він прогресивний, тобто залежить від заробітку. Наступний податок це податок штату: я плачу 5%, цей податок незмінний для всіх жителів штату. Далі йде міська система оподаткування, є податок на продаж (аналог ПДВ), є податок на нерухомість: щороку треба сплачувати відсоток від ринкової вартості свого житла. У Вірджинії це недорого, за будинок близько 250 тисяч доларів треба заплатити 1,5 тисяч доларів на рік. З моїм рівнем заробітку я сплачую близько 18% податків. Якщо буде своє житло, доведеться платити податок на нерухомість.
Культура роботи
Конкуренція у США висока, з людьми прощаються на роботі набагато легше, ніж в Україні. Стиль комунікації із працівниками залежить від компанії. Якщо це якийсь старий банк, то багато бюрократії. Якщо це стартап, то там усе дуже прозоро. Мені атмосфера стартапів дуже подобається. Загалом американці працюють більше, ніж українці. У США багато людей, які у вихідні працюють. Американці більш роботящі. На роботі тут зазвичай народ дуже різношерстий. Білий американців, індійців, афроамериканців. Тут поважають особистий простір, особисті якості тощо. Наприклад, згадую випадок на роботі, який би ніколи не стався в Україні. Молодий хлопець звільнявся та під час zoom-дзвінка попросив помолитися з приводу закінчення роботи. Тут це цілком нормально, ніхто проти нічого не сказав.
Спілкування
Зі спілкуванням особисто для мене важко. Останнім часом ми майже ні з ким не спілкуємось. Наразі ситуація ускладнена карантином. Раніше спілкувалися здебільшого з мігрантами з України. У мене на роботі переважно індійці, українці, росіяни. Дружина пішла на курси англійської та познайомилася там із мексиканками. В інтернеті продовжуємо спілкуватися із нашими друзями з української діаспори. У нас є план завести американських друзів, але поки що з цим погано. Загалом люди тут досить доброзичливі та товариські. Якось, коли ми застрягли на джипі в лісі, намагалися дзвонити рейнджерам, вони нас перенаправабо на 911. Я подумав, що це дурість — дзвонити туди з цього приводу. У результаті ми написали на Facebook і знайомі американці приїхали та витягли нас. Мені один американець сказав: "Ми звідси не поїдемо, доки не переконаємося, що ти виїхав". Отже, система взаємовиручки тут працює. Мене це дуже здивувало. До речі, цікавий факт, роботу пожежників повністю оплачують із пожертвувань. Це приклад самоорганізації суспільства. Американці як нація свідоміші, ніж у наше суспільство.
Дозвілля
У США пересуватися недорого, тож подорожувати тут круто. У штаті багато лісів, річка. Удома я собі збудував лазню. У мене сидяча робота, були проблеми зі спиною, тож у лазні і масажний столик є. На першому поверсі будинку у мене обладнано спортзал. Жити в США – дуже добрий досвід. Тут жити дуже зручно, маса дрібниць, до яких швидко звикаєш. В американській культурі треба пожити хоча б тому, що вона дуже відрізняється від європейської.
Я родом із українського міста Запоріжжя. Програмістом вирішив стати ще в юності, хоч батько мене відмовляв. Батьки радабо йти вчитися на електрика, тому що ця професія завжди стане в нагоді. Але я пішов на програмування у Запорізьку державну академію. Після закінчення університету я близько року працював у Запоріжжі, потім до Києва переїхав. У Києві я працював у парі контор, остання з них — аутсорсингова компанія EPAM.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ