Всім привіт. Стаття більша для тих, кому за 30 і хто досі сумнівається зробити цей крок та змінити своє життя. Але й решту бажаючих запрошую до прочитання. На момент написання статті мені 32. Півтора роки тому я закінчив курс JavaRush, трохи більше року тому я знайшов свою першу роботу, півроку тому став сертифікованим програмістом. Ну а тепер докладніше про цей шлях. Перші рядки коду я написав дуже давно, коли навіть у мене самого ще не було уявлення про те, що це і навіщо це роблю. Моє дитинство проходило у той час, коли дозволити собі комп'ютер могла далеко не кожна сім'я. Але мені пощастило (мені взагалі пощастило з батьками). Ні, комп'ютера у мене не було років так до 18, але батьки все ж таки замість звичайної ігрової приставки, які зараз називають модним словом "консоль", подарували приставку у вигляді комп'ютерної повнорозмірної клавіатури. У цю приставку-клавіатуру можна було вставляти джойстики (геймпади), картриджі з іграми або програмами та грати. Загалом це була насправді приставка "денді" (можете загуглити, щоб мати уявлення, про що йдеться), тільки виглядала вона як клавіатура. А також з цією приставкою в комплекті йшла книга з програмування на бейсику і було встановлено консоль, в якій я й робив свої перші кроки в програмуванні. Але це було далеко 20 років тому. Цей етап, на жаль, швидко закінчився. Я забув, що таке бейсик, і забув, що взагалі можна щось робити через консоль. При виборі своєї професії я зупинився на технічній спеціальності та вирішив, що інженери-електрики завжди і скрізь будуть потрібні. Добре навчався, успішно закінчив інститут. Але на роботу на інженерну посаду мене не поспішали брати. І в результаті першою моєю роботою став метрополітен, а посаду отримав електромонтер, тобто. Звичайний електрик. Через рік мене підвищабо до електромеханіка, але це теж звичайний електрик, тільки, крім основної роботи, ти ще журнали заповнюєш. Вже через кілька років я усвідомив, що досяг максимуму на цій посаді, а перспектив зростання не було ніяких, тому почав шукати подальші шляхи розвитку. А мені на той момент хотілося все-таки пов'язати своє життя з здобутою професією. Після довгих роздумів я вирішив їхати закордон та отримувати досвід від наших європейських колег. Але й там мені вдалося влаштуватися лише на електрика. Ще через пару років я також зрозумів, що нічого нового я не впізнаю, все стало рутиною, але це все ще далеко від дому. І ось у цей момент я прийняв для себе одне з найголовніших рішень у житті. Хоча майже всі близькі на той момент люди стверджували, що мені пізно щось міняти і, до того ж, навіщо? Ти ж добрий електрик”. Але попри все це, у віці 30 років вирішую стати програмістом. Визначаюсь, що хочу вивчати Java. Неймовірно випадково натрапляю на рекламу JavaRush (тоді були новорічні знижки на річну передплату). І починаю завзято поглинати матеріали лекцій, паралельно читаючи книжки. Хочу зауважити, що в цей час я ще не звільнився з роботи і продовжував працювати по 10-12 годин на день 5-6 днів на тиждень. І в такому режимі я закінчив весь курс приблизно за півроку, слухаючи від колег щось на кшталт: "Та що ти в цьому ноутбуці сидиш усі вихідні, краще б пішов погуляв" або "Ти що, думаєш, що в тебе вийде стати програмістом?" Не сміши". Слідом за курсом на JavaRush пройшов кілька курсів баз даних і почав освоювати Spring. З цими знаннями почав проходити свої перші співбесіди в ІТ-сфері. Я звільнився і повернувся додому, т.к. мене взяли на стажування до однієї великої компанії. Так склалося, що я пройшов стажування, але на проект мене не взяли. Але інша компанія в мене повірила і дала притулок у себе. Через півроку роботи я вирішив собі, що хочу здати сертифікацію, і через деякий час став Oracle Certified Java Programmer. Зараз працюю Java-розробником і підвищую свій рівень на цікавих проектах в одній невеликій, але успішно розвивається. Продовжую вчитися та впізнавати щось нове щодня. А вам бажаю не боятися змінити життя, в якому вас щось не влаштовує. Адже завжди краще спробувати змінити щось на краще, ніж потім звинувачувати себе, що не вистачило духу спробувати. П.С. Ви, можливо, можете подумати, що я просто якась непостійна людина і змінюю роботу, як шкарпетки. І швидше за все маєте рацію. Можете сказати, що з цією роботою буде також. І в цьому, можливо, матимете рацію. Але можу сказати лише те, що ні я, ні ви не знаємо майбутнього. Але при цьому я знаю точно, що йшов тільки тоді, коли розумів, що перестав розвиватися, і коли розумів, що там перспектив більше, ніж тут. Чого й вам бажаю. можете подумати, що я просто якась непостійна людина і змінюю роботу, як шкарпетки. І швидше за все маєте рацію. Можете сказати, що з цією роботою буде також. І в цьому, можливо, матимете рацію. Але можу сказати лише те, що ні я, ні ви не знаємо майбутнього. Але при цьому я знаю точно, що йшов тільки тоді, коли розумів, що перестав розвиватися, і коли розумів, що там перспектив більше, ніж тут. Чого й вам бажаю. можете подумати, що я просто якась непостійна людина і змінюю роботу, як шкарпетки. І швидше за все маєте рацію. Можете сказати, що з цією роботою буде також. І в цьому, можливо, матимете рацію. Але можу сказати лише те, що ні я, ні ви не знаємо майбутнього. Але при цьому я знаю точно, що йшов тільки тоді, коли розумів, що перестав розвиватися, і коли розумів, що там перспектив більше, ніж тут. Чого й вам бажаю.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ