За 8 років курс JavaRush пройшли тисячі випускників. Сьогодні на сайті проекту зареєстровано понад 1,5 мільйона користувачів із 106 країн. Не всі випускники встигли розповісти про свої успіхи: про те, як навчалися, проходабо співбесіди та почали працювати розробниками. Адже нинішнім студентам цікаво дізнатися про історію тих, хто вже працює в IT. Ми взяли справу в свої руки і запустабо спецсерію про розробників із різних країн та компаній, які пройшли навчання на JavaRush. Наша десята історія - про Віктора Платонова ( Viktor Platonov ). Помінявши кілька робіт та спеціальностей, Віктор волею випадку зупинився на Java-розробці. Завдяки новій професії за півтора роки його зарплата зросла майже втричі, а сам він не лише програмує, а й займається менторством.
"Мене більше цікавило, як влаштовані програми всередині"
У мене дві середні спеціальні освіти та одна вища. Перше - за спеціальністю "Автомеханік". Паралельно з цим я навчався на юриста. Тоді я дико любив машини. Мене запитували: “А навіщо тобі дві освіти?”, а я відповідав: “Хочу бути водієм. А якщо мене захоче зупинити даішник, то я маю юридичну освіту, зможу відмазатися”. Після я пішов до інституту здобувати вищу освіту на автомеханіці, провчився рік і зрозумів, що не моя. У той же час я почав потихеньку працювати. Працював в автомайстерні, потім торговим представником, потім мерчендайзером, і так далі… Куди мене тільки не заносило! Прохитавшись таким чином три роки, я примудрився влаштуватися у McDonalds. У цей час у мене вдома з'явився комп'ютер. Комп'ютерні ігри мені були не дуже цікаві — мене більше цікавило, як влаштовані програми всередині. Наприклад, що буде, якщо файл видалити? Тоді я жив у маленькому місті Кумертау в Башкирії. У місті було відділення Уфімського державного авіаційного технічного університету. Зрозумівши, що треба якось устаканюватись, я вступив до університету на спеціальність “Прикладна інформатика в економіці”. Тоді банки набирали обертів, ця спеціальність була покрита флером грошей. Я навчався на заочку і паралельно з цим почав будувати кар'єру в IT: почав з роботи продавцем дисків, потім перейшов адміністратором до комп'ютерного клубу, після чого влаштувався системним адміністратором до однієї з лікарень. Наступною роботою була позиція сисадміну у компанії, яка займалася медтехнікою. Під час роботи там мені попалася реклама курсів з 1С. Я подумав, що це близько до IT та економіки, заразом бухоблік вивчу. На курсах спочатку викладали бухгалтерію в 1С, та був основи програмування в 1С. Загалом, я вивчив бухоблік і навіть отримав сертифікат. Потім знову поміняв роботу і перейшов сисадміном у систему супутникового моніторингу транспорту, пропрацював у цій сфері років зо три.
"От твій код, ось твоє завдання, давай пабо"
Згодом я вирішив перекваліфікуватися — піти у сапорт. І тут раптово мені надійшла пропозиція роботи у Санкт-Петербурзі. Я подумав: "Була-не була", взяв ноутбук за спину і поїхав до Пітера з маленьким рюкзачком. 8 серпня 2012 року я зійшов з поїзда до Петербурзі. Перша думка, яка тоді в голові була: «Я вдома». На ту роботу, яку звали, я не влаштувався. Але зрештою знайшов роботу в конторі, яка теж займалася супутниковим моніторингом. Пізніше мене перетягнули до відділу підтримки в компанію з інформаційної безпеки, потім я змінив ще кілька робіт. Так вийшло, що я плавно з підтримки перетік у тестування, потім потрапив до Центрального банку Росії, де мене перевели з тестувальників у джавісти. Діло було так. До мене одного разу підійшов начальник і сказав: "А нам тестувальники більше не потрібні". Я сиджу і думаю: “Атас! Настав час оновлювати на HeadHunter своє СV”. Але він продовжує: “Ми подумали та вирішабо, що нам потрібні Java-розробники. Загалом, сьогодні ми тебе переводимо в джавісти”. Я сказав, що про Java тільки чув і нічого не знаю, на що він відповів: Це твої проблеми. Не впораєшся — йди оновлюй резюме». Перший день після цієї новини я ходив у шоці, а на наступний шеф мене посадив поряд із собою та показав, як працює IntelliJ IDEA та Git. Сказав: "Ось твій код, ось твоє завдання, давай пабо". Звичайно, я почав шукати варіанти, як навчитися Java. Дивився усі курси і десь якось знайшов JavaRush. Ось з того моменту я і почав вивчати Java.
"Мене врятувало те, що Java має С-подібний синтаксис"
Можна сказати, що JavaRush дав мені базові знання з Java. Я курс до кінця не пройшов, бо дуже пішов убік — активно читав різну літературу з програмування. Завдяки книгам, JavaRush і Ментор я став джавістом. Мене врятувало те, що Java має С-подібний синтаксис. Я трохи вмів кодувати на PHP, але об'єктно-орієнтованого програмування і таких чарівних слів, як інкапсуляція, поліморфізм, спадкування, абстракція, я не знав. Завдяки наявним знанням якісь речі я інтуїтивно розумів. Плюс у мене був добрий керівник: на той момент у нього було близько 20 років досвіду у програмуванні. На самій Java він писав 4 роки, але за плечима у нього був і Асемблер, і C, і С++, і С#. Я приходив додому після роботи і змушував себе хоча б 1-2 завдання вирішити, хоча мізки кипіли. І на той момент я мало не вигорів, довелося навіть звернутися до психолога. Мені трапилася класний психолог, вона чітко зрозуміла, що мені треба і якось знайшла до мене підхід. Я почав по-іншому ставитися до всього, по-іншому ставити питання, по-іншому дивитися на work-life balance, на відпочинок. Я перестав займатися самоїдством. Також мене врятувала друга робота. 2013 року в мене з'явилося хобі — екскурсівництво. Я веду екскурсії в інші країни, вважаюсь позаштатним гідом при компанії "Срібне кільце". Вийшло так, що в робочі дні я сидів прабоп до крісла, а у вихідні мене кудись вітром здувало. Я трохи почав розуміти латиською, прокачав англійську, хоча до цього не міг говорити. Якось я приїхав до Гельсінкі до музею “Алвар Аалто”, і там на місці нам сказали, що російськомовний гід захворів і буде лише англомовним. Довелося перекладати. Два такі візити до музею — і в мене пішов розмовний бар'єр. Я звичайно косяю, припускаюся помилок, але розмовляю.
"У мене було близько 40 співбесід"
Коли почався локдаун, у мене з'явився вільний час, і я знайшов крутого ментора. Я в якійсь конторі купував курси і познайомився там із класним викладцем: коли він вів лекції, всі сиділи, розвішавши вуха. Зазвичай я до нього йду з якоюсь проблемою, а він сідає та пояснює мені тему. Зараз я звертаюся раз на тиждень: ми проводимо невеликий скринінг минулого тижня, розглядаємо технології, питання, які у мене накопичабося за робочим проектом. Вийшло так, що за час локдауну у мене зарплата зросла втричі. Коли я почав навчатися з ментором, він сказав мені: “Запишись на якісь інтерв'ю, схожи, подивися, що як. Вишукуватимемо твої прогалини у знаннях”. Друге інтерв'ю було на позицію розробника до банку ВТБ. До речі, я це інтерв'ю проходив на тяп-ляп. Але наступного дня після інтерв'ю мені зателефонувала ейчар і сказала, що мене запрошують на роботу. Через півроку мене просто почали довбати ейчари. За квітень і тдорівнюєь я мав близько 40 співбесід. Доходило до того, що було по 2 інтерв'ю на день. На них я дико прохитався. У червні мені прилетіло кілька офферів, причому приємних: найменший був 180 тисяч рублів, найбільший - 270 тисяч. Я вибрав три проекти, які мені найбільше сподобалися, поспілкувався ще раз із ними та вибрав той, у якому працюю зараз. Я EPAM, але працюю на британську компанію ITV. Буквально минулого тижня пройшов пробний період. З першої отриманої зарплати я відклав гроші та зробив корекцію зору. У Центральному банку я сидів на проектах системи управління проектів Jira. Ми цю систему дописували, адаптували до потреб банку. Писали будь-які плагіни та системи інтеграції для Jira. Проекти були прості, але цікаві. У Центробанку я прохитався у знаннях Jira. Це зіграло мені на руку, коли я прийшов до ВТБ, там вона також використовувалася. У ВТБ ми писали вже повноцінне банківське програмне забезпечення, пов'язане з контролем та видачею кредитних коштів. Там я почав прокачувати Spring, SQL та інші технології. На проекті в ЕРАМ технології взагалі мені практично невідомі: наприклад, багато фронтенду, використовується фреймворк, про який раніше навіть не чув. Потихеньку доводиться вивчати. Ми працюємо над проектом, який було написано та закрито у 2018 році, але зараз його знову відкрабо. Наше завдання – перевести його на більш сучасні технології. Зараз я й сам почав ментувати. Рік тому мій друг попросився: "Хочу перейти в програмісти". Він раніше був танцюристом, але за рік вивчився - і ось уже півтора місяці працює джуном. Менторинг допомагає і самому прокачуватися, тому що іноді джуни ставлять такі питання, про які ти не думав. У мене є свій pet-проект – це система бронювання для зооготелів. У мене є кішка, і пошук готелю для тварин з моїм туризмом для мене стоїть гостро. Зазвичай я їду на 3-4 дні, тому кішку треба віддавати під нагляд. Я почав шукати готелі та зрозумів, що у нас немає нормального програмного забезпечення, за допомогою якого можна було б забронювати місце для кота чи собаки. Ось я його потроху й пилю.
Поради для розробника-початківця
Рекомендую читати книги з розробки, як тільки почнете навчатися JavaRush. Ось мій список:
“Java. Вирішення практичних завдань” Анджела Леонарда.
"Алгоритми та структури даних" Аллена Б. Доуні. На JavaRush є курс "Колекції". Ця книга фактично є квінтесенцією цього курсу.
"Грокаємо алгоритми" Адітья Бхаргава. Вона класно вводить алгоритми, її можна починати читати з першого дня вивчення Java.
"Вивчаємо регулярні вислови" Бена Форти.
"Основи мови SQL" Євгена Моргунова.
"Прийоми об'єктно-орієнтованого програмування" Еріха Гамми та Річарда Хелма.
"Гнучка розробка" Роберта Мартіна.
"Git для професіоналів" Бена Штрауба.
Вчіть англійську. Зважаючи на те, що близько 80% всього контенту в мережі англійською мовою, це дуже важливо. Та ж IntelliJ IDEA не має версії російською, тільки англійською.
Щовечора виходьте гуляти по 25-30 хвабон надвір. Навіть просто довкола будинку, а ще краще у парк. Це дуже допомагає просто відпочити.
Видаліться із соцмереж. Відсутність соцмереж заощаджує багато часу.
Починаючи з першого завдання на JavaRush, відправляйте її в Git . Це робиться легко, у IntelliJ IDEA вже всі інструменти є. Спочатку можна скористатися кнопкою Share-on-Github.
Якось я приїхав до Гельсінкі до музею “Алвар Аалто”, і там на місці нам сказали, що російськомовний гід захворів і буде лише англомовним. Довелося перекладати. Два такі візити до музею — і в мене пішов розмовний бар'єр. Я звичайно косяю, припускаюся помилок, але розмовляю.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ