1. Потрібен хтось окремий
Ідея, власне, ясна — потрібне свіже око. А от звідки його взяти, Тьомі поки не зрозуміло, тож він чіпляється за найпростіше, що є під рукою:
— Слухай, — знову лізе до Льохи. — А якщо я Сашкові прямо скажу: «увімкни режим прискіпувача, рознеси свій код по-жорсткому»? Він знайде баг?
— Не знайде, — відрізає Льоха. — Ти що, забув, що було вчора? Сашко цю Змійку сам зібрав. Скажи йому хоч тричі «прискіпуйся» — він однаково дивитиметься на свій код власною головою, у якій сидить «так і задумано». Подивиться суворіше на те саме — і знову кивне: «Усе нормально». Тут не суворість потрібна. Потрібен хтось інший.
— То де я цього іншого візьму? Ти, Сашко — і більше нікого?
— А от і не все, — Льоха ніби чекав цього. — У Claude Code для такого є окрема штука — субагент. Заводиш окремого працівника під вузьку задачу — не мене і не Сашку, а нового, зі своєю роллю. Хочеш перевіряча — заводиш субагента-перевіряча, і ось він-то баг і спіймає.
Тьома трохи подається до екрана. Слово нове, але ідея лягла одразу: не змушувати втомленого дивитися знову, а покликати свіже око.
— О, ось це по-нашому. І як його завести?
— Зараз усе розповім — що це за звір і звідки береться. Але спершу — щоб він не гадав, йому потрібен бриф. Коротке ТЗ: що саме дивитися. Назвемо його REVIEW_BRIEF.
І на цьому він замовкає — більше не розжовує. Тьома чіпляється за єдине, що неясно:
— А що туди взагалі писати? Щоб він не розтікся по всій грі.
— Вузький список пунктів на перевірку. Плюс рамка: що вважати поліпшенням, а що не чіпати взагалі.
Цього вистачає. Бриф Тьома збирає сам — не отримав готовим, а витягнув запитанням і накидав:
# REVIEW_BRIEF — Змійка v2
ПЕРЕВІРИТИ: поведінку хвоста (на повороті щось не так)
зручність керування (поворот із затримкою?)
огріхи після релізу
МОЖНА ЗАПРОПОНУВАТИ: поліпшення геймплею
НЕ ЧІПАТИ: основну механіку гри, базовий стиль2. Три різні «агенти» — не плутати
Бриф готовий. Тепер Льоха повертається до обіцяного: що за звір цей субагент.
— Значить, дивись, — починає він. — Субагент — це окремий працівник зі своєю роллю. Ти його заводиш під вузьку задачу: перевірити, розвідати, протестувати. І найголовніше — у нього своя, чиста голова. Він не памʼятає нашу з тобою розмову, не бачив, як Сашко писав Змійку. Приходить до неї з нуля, чистим оком. Через це й помітить те, що ви із Сашком замилили.
— А фізично він звідки береться? — Тьома мружиться. — Де він живе?
— А ось тут приємне. Субагент — це файл у проєкті, рівно як скіл був файлом. Лежить під іменем:
.claude/agents/reviewer.md— Усередині — хто він і що робить. Завів файл агента — створив віртуального працівника.
Тьома киває, а в голові тим часом усе вкладається: начебто складно, але складається трохи криво. Він зупиняє Льоху, щоб перевірити, чи правильно зрозумів:
— Так, стоп. Дай проговорю, як зрозумів, бо каша: у мене тут агент на агенті сидить і агентом поганяє. Поправ, якщо що.
— Значить, дивись, — починає він загинати пальці. — У нас є три слова, які ми називаємо агентами. Перший ШІ-агент — це сам Claude Code, який у терміналі крутиться. Далі: агент — це файл, який лежить у .claude/agents/reviewer.md . А третій агент — це субагент. Три штуки виходить, так?
У чаті зависає пауза — трохи довша, ніж звично. Ніби по той бік двоє переглядаються, хто буде розплутувати далі. Першим не витримує Сашко:
— Ну… майже. Але ти сам себе заплутав.
— У сенсі? — мружиться в екран Тьома.
І тут уже Льоха, як завжди, формулює красиво:
— Дивись, Тьом. Ти почув три слова й вирішив, що це три різні штуки. А їх дві. Давай по-чесному.
— Перша — головний агент. Це сам Claude Code, той, із ким ти розмовляєш у терміналі. Я, Сашко — це все він. Один рушій. Просто я подаю себе аналітиком, Сашко — кодером: різні манери, але голова одна, і памʼятає вона всю нашу з тобою розмову від початку. «Агент» і «ШІ-агент» — це про нього, це одне й те саме, не роздвоюй.
— А субагент?
— Друга сутність — субагент. Ось він — вже не я і не Сашко. Окремий працівник зі своєю чистою головою, той самий, про якого я щойно розповів.
— А як же мій файл і «коли запустився»? — Тьома коситься у свою розкладку. — Я ж за аналогією зі скілом міркував: скіл — файл, і агент — файл. Хіба ні?
— І міркував-таки правильно — до останнього кроку, — киває Льоха. — Скіл — файл, субагент теж файл на диску, тут усе так. А от далі ти спіткнувся: вирішив, що «файл» і «запущений» — це дві різні штуки, файл-агент і субагент. А це одне й те саме, просто з двох боків. Файл .claude/agents/reviewer.md — інструкція: хто працівник і що робить. А коли ти його запускаєш на задачу — за цією інструкцією працює живий співробітник. Інструкція і той, хто за нею працює. Не дві сутності — одна.
Тьома видихає. Каша в голові розселилася на дві полиці: головний агент — це Сашко з Льохою, один, усе памʼятає, а субагент — окремий, чистий, живе файлом, заводиш під задачу.
— А, ну наче зрозуміліше стало. Трохи.
— І тепер сходиться, — продовжує він. — Сашко замилився, бо сам збирав і все памʼятає. А субагент чистий — йому замилюватися ні на що. Тому він баг і спіймає.
— Ось тепер ти вчепився, — відповідає Льоха. — Не «суворіше подивитися тим самим оком». А завести окреме око, у якого нашої замиленої карти в голові немає.
3. Свої субагенти під свої задачі
— Почекай, — Тьома ганяє думку далі. — Тобто тепер я під кожну вузьку справу можу завести свого субагента? Перевіряти — прискіпувача. Розвідати — розвідника. І в кожного своя чиста голова.
— Саме так, — киває Льоха. — Не безликий ШІ, що все підряд робить абияк, а штат, який ти сам під себе збираєш.
І від цього REVIEW_BRIEF одразу тяжчає. Хвилину тому була нудна папірчина, а тепер Тьома бачить у ній інше: це інструкція для того самого свіжого працівника — що дивитися, чого не чіпати. Щоб прискіпувач не розтікся по всій грі, а пройшов рівно там, де треба.
Тьома вперше заводить не «функцію, яка щось зробить», а окремого працівника під конкретну роботу.
Повз проходить Олег, краєм ока чіпляє екран і фиркає:
— О, у тебе вже цілий віртуальний штат помічників. Розкомандувався.
Олег-то підколює — мовляв, он ти який, начальник знайшовся. Але Тьома ловить це як чистий комплімент. Ще місяць тому він сам усе друкував руками. А зараз під рукою головний агент — Сашко з Льохою, — і на додачу він може заводити свій штат субагентів під задачу. І це не понти — це інша роль: він перестає бути єдиним виконавцем і стає тим, хто роздає роботу.
Розгублене «ви хто взагалі?» змінилося спокійним: під вузьку задачу заводжу окремого субагента з чистою головою. Питання «скільки вас?» знято. Залишилося інше, цікавіше, і Тьома проговорює його вголос:
— Гаразд, штат так штат. Але ось ця прискіпливість — чим вона взагалі цінна? Чому свіжий субагент побачить у Змійці те, чого в упор не бачить Сашко, який її сам зібрав?
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ