1. Збирання радара на живих даних
Льоха щойно водив його за руку: показував на прикладах, як mcp-кабель тягне поштовхи, як ШІ сам лізе на чужий сайт по стилю. Це була робота майстра. А тепер Тьома сам збирає радар з нуля й сам — разом із Санею, від порожньої папки до готової сторінки. На руках у нього всі потрібні дані: бланк із полями DATA_REQUEST, схема DATA_SCHEMA-lite, як поля стануть точками, і розуміння, що радар ходитиме по дані через mcp-кабель. Потрібно лише все звести докупи.
Спочатку Тьома віддає Сашкові саму сторінку. Не «зроби радар», а по-людськи, як учив Льоха: потрібна темна карта світу на весь екран, під нею порожньо, точки зʼявляються зверху. Сашко видає каркас: чорний фон, контури материків, поки без жодної точки. Заготовка є — тепер треба вдихнути в неї життя.
Першим ділом — кабель до даних. Той самий quakes, без ключа. Тьома підключає його однією командою в терміналі, як учора вчив Льоха:
claude mcp add --transport http quakes <адреса-MCP-сервера-відкритих-даних>
claude mcp list # quakes → ✓ ПідключеноКабель на місці. Тепер Тьома диктує Сашкові завдання — просто словами. По суті, це ті самі два вчорашні бланки, тільки сказані вголос:
— Сашку, бери через quakes свіжі поштовхи. Із кожного — mag, coordinates, time. Магнітуда → розмір точки, свіжість → яскравість, координати → куди ставити. Якщо сервіс мовчить — тримай останню картину, не гаси екран.
Він упізнає власний DATA_REQUEST (що беремо) і DATA_SCHEMA-lite (як використовуємо) — тільки тепер не на папірці, а вголос, як робоче завдання. Сашко береться до роботи.
І майже відразу тягне Тьому коротким запитом:
«Даси доступ до зовнішнього ресурсу?»
— Оце подивіться, усе доводиться робити самому. Жодного кроку без мене зробити не можете. Звісно, дозволяю. Та роби, що хочеш, — буркнув Тьома й ткнув «дозволяю». — Працюй уже.
Сашко дописує останні рядки, підключається до mcp-кабелю. Тьома відкриває сайт.
Карта блимнула.
Секунда.
І на ній спалахнула точка — не з тестового списку, який він сам же накидав для перевірки, а звідти, ззовні. Магнітуда, місце, час.
— Ого, — видихнув Тьома в порожню кімнату. — Спрацювало. Справді спрацювало.
coordinates помістили точку рівно туди, де трусонуло. mag роздула її — поштовх був сильний. time зробив її яскравою — свіжак, кілька хвилин тому. Він упізнавав свої ж поля з ранкового бланка, тільки тепер вони жили.
Тьома сидів, як пацан біля вікна поїзда, і не міг відірватися. Біля берегів Чилі трусонуло пʼять хвилин тому — он вона, свіжа яскрава точка. Десь в Азії спалахнув новий поштовх. Старі повільно гасли по краях. Це сталося не в його голові й не в коді — на планеті, просто зараз. А ШІ сам про це дізнався — Тьома й пальцем не ворухнув.
За хвилину точки завмерли. USGS узяв паузу — нічого нового не видав.
Тьома смикнувся було: зламалося? Але карта не побіліла, не викинула помилку й не збрехала порожнечею. Просто тримала останню картину та спокійно чекала. Той самий план Б, що вони із Санею заклали під примусом. Тиша виявилася не поломкою — чесним станом світу: трусить-то не щосекунди.
2. Як забрати дані з чужого сайту
Радар жив — але виглядав сірувато. Сірий, за замовчуванням, як чернетка. Тьома памʼятав учорашній фокус і захотів той самий лоск, тільки вже на своєму, начисто.
— Сашку, давай зробимо красиво. Підключимо парсер сайтів і скопіюємо стиль зі Stripe.
Тут кабель інший — firecrawl, і йому потрібен ключ. Тьома вже сходив на firecrawl.dev, забрав свій fc-..., і тепер треба сказати Сашкові підключити mcp-кабель.
Рука за звичкою було сіпнулася скинути ключ у чат Сашкові — для певності. І завмерла.
— Не-не, — фиркнув Тьома сам на себе. — Ключ — повз чат і повз репозиторій. Жодного дня без злитого ключа не скидаємо в нуль.
claude mcp add --transport http firecrawl "https://mcp.firecrawl.dev/fc-ТВОЙ_КЛЮЧ/v2/mcp"
claude mcp list # firecrawl → ✓ ПідключеноКабель підключено. Далі — словами:
— Сашку, через firecrawl сходи на stripe.com, зніми стиль — кольори, типографіку, градієнти — і перероби наш радар у цьому дусі.
Агент іде на пару секунд. Сірий радар перетворюється: глибокий фон, чиста типографіка, мʼякі переходи. Дорого. Схоже на Stripe — але своє, не копія. Тьома повільно видихнув. Ось тепер це не саморобка, а річ.
Він відкинувся на спинку й оглянув зібране. Карта з живими поштовхами, які приходять самі. Дорогий вигляд, знятий із чужого сайту. І все це — не він копіював руками, а зробив ШІ через два mcp-кабелі: один приніс дані через готове віконце, другий злазив на сайт, у якого віконця немає.
Немає такої двері, яку не можна відчинити ногою. Зате проєкт зібрано. Від порожньої папки до живого радара — за один присід.
3. Той самий прийом на іншому сервісі
Під вечір у двері зазирнув Антон — із невеликим проханням.
— Тьом, виручай. Знайомому потрібна простенька сторінка. Він трохи приторговує криптою і хоче, щоб на сайті великим шрифтом висів курс біткоїна — живий, який сам оновлюється. Не біржа, не торговий термінал, боронь Боже. Просто блок, де видно: цифра справжня, а не намальована.
Тьома киває і розвертається до ноутбука. У голові клацнуло: та це ж той самий радар, тільки замість поштовхів — ціна. Той самий прийом, інший сервіс.
— Сашку, — пише він уже звично. — Тут біржовий сервіс, але все те саме. Підключаємо mcp-кабель до курсу, тягнемо поточну ціну біткоїна, кладемо великим рядком на сторінку. Сервіс мовчить — тримаємо останню ціну, не обнуляємо в нуль.
Біржа замість USGS — а схема та сама: віконце, кабель, відповідь, картинка. І тут mcp-кабелю потрібен ключ. Рука Тьоми за звичкою поповзла вставити його просто в чат — і завмерла на півдорозі.
— А-а-а, — Тьома фиркнув сам на себе. — Ледь не попався.
Записав ключ в адресу mcp-кабелю, повз переписку, як учив Льоха. Сашко зібрав сторінку. Там, де в заготовці теліпався мертвий напис «BTC — 00000», цифра здригнулася й оновилася: реальний курс, оновлено кілька секунд тому. Тьома оновив сторінку — число змінилося. Ще раз — знову інше. Живе.
Він скинув посилання Антону. За годину телефон дзенькнув банківським сповіщенням — невелика сума, але приємно. Перші гроші, зароблені зі ШІ. Він сам, по суті, майже нічого й не зробив руками. Та це ж справжня машина для друку грошей!
Тьома покрутив телефон, перечитав. За що, по суті? За цифру, яку тягне звідкись навіть не він сам, а ШІ через mcp-кабель. Він хмикнув і сунув телефон у кишеню — але щось усередині вже відчувалося інакше. Раніше він клепав іграшки для себе. А зараз уперше зробив штуку, за яку людина заплатила живими грошима.
І тут його понесло. Перші гроші ще гріли кишеню, у голові майнула піца за десять тисяч біткоїнів, і він сам, на куражі, відкрив чат із Артем2036. Раз уже цей тип із майбутнього такий розумний — нехай відпрацьовує.
— Слухай, оракуле.
— Раз ти звідти — дай підказку, як піднятися. У що вкластися, що злетить? По-братськи, ми ж із тобою одне обличчя.
— ███████ не в █████, дундук. ████ через █████ — і ████████████████████ █████, як я. Гроші — це █████████████████, а не ███. Зніми руку з █████████ — і █████████████████ ██████████. Я тобі один раз █████████, ти не █████████████.
— Ти, який █████████ рівно на цьому і тепер █████ ███ запобіжник.
Тьома пробіг очима й фиркнув. Суцільні чорні клякси — ніби хтось пройшовся маркером по половині рядків. На картинки й ребуси каналу завжди вистачало, а тут він запитав прямо, по суті, про гроші — і у відповідь отримав нісенітницю. Дивно: про поштовхи й піцу Артем2036 базікав вільно, а варто було заїкнутися про прибуток — і текст ніби вигризли зсередини.
— Скупий ти, а не оракул, — буркнув Тьома й хотів уже закрити чат. Але око зачепилося за два цілі слова, що вціліли в каші: «дундук» — це він сам так любить, і, окремо, хвостом — запобіжник. Дивне слово: до грошей яким боком? Він знизав плечима. Дурня якась. Закрив чат.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ