1. Середнє ТЗ — і рапорт «зроблено»
Іде Тьома до Льохи: не Сашка ж одразу смикати, спершу треба зрозуміти, що взагалі замовляти.
— Так, шахи на двох. З чого почати?
— Із задачі, — звично відповідає Льоха. — Сашко з повітря нічого не збиратиме, йому потрібне завдання. Давай накидаємо коротке ТЗ — не роман, а щоб було зрозуміло, що за гра.
Він накидає буквально три рядки:
Шахи для браузера, гра на двох за одним екраном.
Дошка, фігури, ходять по черзі — спочатку білі, потім чорні.
Кнопка «Нова партія».— І все? — Тьома коситься. — Про те, як ходять фігури, нічого? Ну, наприклад, кінь буквою Г, слон по діагоналі…
— А навіщо? — знизує плечима Льоха. — Шахи всі знають. Сашко теж знає. Напишемо «шахи» — сам розбереться, як фігури ходять. Чай не перший день.
Звучить розумно. Тьома віддає ТЗ Сашкові. Той береться, шурхотить — і незабаром рапортує: готово, шахи зібрано.
Тьома відкриває — і зависає. Клітинки рівні, фігури на місцях, дошка чорно-біла, переливається, кнопка «Нова партія» блищить.
— Краса, — видихає він. — Оце Сашко, оце по-швидкому. Готово ж.
2. Перевірка показує: не працює
Похвалитися нікому: Олег пішов, а Тьома вирішує просто зіграти сам із собою, обкатати. Рухає білу пішку. Потім переходить на бік чорних, щоб відповісти, — і за звичкою тягнеться до чорного коня.
Тягнеться — і рука сама веде коня не буквою Г, а по прямій, через три клітинки вбік. Просто щоб перевірити. Кінь слухняно стає на нове місце.
— Опа, — Тьома завмирає. — Так кінь не ходить.
Він пробує ще: рухає того самого чорного коня вдруге поспіль, хоча щойно вже ходив чорними, а черга давно білих. Проходить. Веде чорного слона по прямій, як туру, — будь ласка. Ставить свого ж короля прямо під удар ворожої тури — гра й оком не веде; жодного «шах, так не можна». Він ганяє фігури по дошці абияк, а дошка все покірно ковтає — ні правил ходів, ні черги, ні шаха.
Тьома відкидається, похмурий:
— Це не шахи. Це дошка, по якій фігури елозять куди хочеш. А Сашко ж сказав — «готово».
Він іде до Сашка — по-людськи, щоб пояснити, що не так:
Слухай, тут баги. Кінь ходить абияк, черга не дотримується,
шаху не бачить. Поправ.Сашко знову шурхотить, щось править — і знову бадьоро: готово, виправив.
Тьома відкриває з надією, сідає грати — і вже за пів хвилини та сама картина. Черга ніби стала трохи суворішою, але кінь і далі стрибає неправильно, рокування немає, мат не визначається. Знову «готово» — і знову не готово.
— Та що ж таке, — Тьома злиться. — Другий раз «готово», і другий раз половина не працює!
Тут у розмову вступає Льоха — спокійно, ніби чекав цього моменту:
— Ось ти й натрапив на важливе. Помітив? Сашко двічі сказав «готово». І обидва рази не збрехав — він чесно думав, що зробив. Просто «готово» від ШІ й справді готова гра — різні речі. ШІ каже «готово», коли вважає, що закінчив. А закінчив він чи напартачив — це ще перевіряти й перевіряти.
3. Перший закон: «виглядає готовим» ≠ «працює»
Тьома це переварює. І найприкріше: він же сам повірив. Двічі. Глянув на рівні клітинки, почув «готово» — і вирішив, що справа зроблена.
— Прикро, — каже він. — Виглядає ж як справжні шахи. І Сашко впевнено так — «готово».
— Ось на цьому всі новачки й горять, — Льоха серйознішає. — Плутають «виглядає готовим» із «працює». Гарна дошка — ще не робочі шахи. І «ШІ сказав готово» — це ще не готово.
Він дає цьому осісти й додає:
— Запамʼятай намертво: у роботі ця штука спливатиме постійно. Рапорт «готово» сам по собі не доказ. Ні від Сашка, ні від кого. Доказ — це коли ти сам сів, пройшов і побачив, що працює. Як ти зараз і зробив, коли зіграв.
— Ну хоч перевірив, — хмикає Тьома невесело. — Сів грати — воно й посипалося. Тільки я ж навмання тицяв. А як перевіряти по-людськи, щоб напевно?
4. Список правил — лінійка, за якою міряємо
— А давай розберемо, що ти щойно робив, — Льоха ловить момент. — Ти ж не «взагалі перевіряв». Дивись: хід конем перевірив — погано. Чергу перевірив — погано. Шах перевірив — немає його. Щось ти перевірив, а щось і не чіпав — рокування, наприклад, або взяття пішака на проході. Так і не дізнався, працюють вони чи ні.
— І справді, — тямить Тьома. — Я тицяв що в голову спаде. Міг половину пропустити.
— Ось щоб не пропускати — випишемо все, що мають уміти справжні шахи. Список. І будемо за ним перевіряти, пункт за пунктом, нічого не забуваючи.
Льоха виписує поруч із проєктом:
ЩО МАЮТЬ УМІТИ СПРАВЖНІ ШАХИ (список перевірки):
1) дошка 8×8 з правильною розфарбовкою
2) фігури розставлені як треба
3) ходять по черзі, починають білі
4) у кожної фігури свій закон ходу (кінь — буквою Г, слон — по діагоналі…)
5) рокування
6) шах і мат
7) дрібниці: взяття пішака на проході, хід пішака на дві клітинки на початку— Ось тепер у тебе не «ніби працює», а лінійка, — каже Льоха. — Береш будь-яку версію гри й міряєш за пунктами: цей є, цього немає. І перевіряєш не очима по картинці, а проходячи гру як живий гравець — від першого ходу до кінця партії. Цей шлях, яким проходить справжній користувач, називається сценарієм: почав партію → сходив білими → передав хід → сходив чорними → і так до мату. Поки сам не протопаєш увесь сценарій до кінця — не дізнаєшся, де він спіткнеться. Прогонимо твою лінійку по Саниній збірці?
Проганяють за списком, чесно проходячи партію крок за кроком. Дошка, розфарбування — є. Фігури на місцях — є. Ходять по черзі — а ось тут навіть не завжди: Сашко й це до кінця не осилив. А закони ходів, рокування, шах і мат, дрібниці — по нулях.
— Працюють лише два пункти з семи, — підсумовує Тьома. — «Готово», ага. Готово на чверть.
— Зате тепер ти точно знаєш, наскільки готово, — Льоха не злорадствує. — Не «ніби погано», а конкретно: тримає два пункти, валить пʼять. З цим уже можна працювати. Залишилося зрозуміти, як ті пʼять відсутніх у гру все-таки затягнути.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ