1. Поділитися картою із Санею
Після особистого тріумфу Тьома повертається до порталу — і вперше не з нуля. У нього на руках сирий PROJECT_NOTE, який він накидав удень. Він переписує його начисто — уже не «каракули для себе», а зрозуміла записка: що це за проєкт, які є зони, що важливе, куди страшно лізти навмання.
Він перечитує — і ловить думку:
— Слухай, а записка-таки гарна вийшла. Шкода, що тільки для мене. Думаю, Сашкові вона була б корисна — я б йому тоді щоразу не пояснював, що тут де.
— А це можна, — оживляється Льоха. — Ти й так передаєш її Сашкові через @, коли згадаєш, звісно. Але є спосіб кращий: зробити так, щоб агент читав цю записку сам, на початку кожної сесії, без твоїх нагадувань. Кладеш її в проєкт під особливим іменем — .claude/CLAUDE.md — і все.
— Зачекай. А чим воно тоді від моєї PROJECT_NOTE відрізняється? Обидві ж про проєкт.
— Тільки тим, як вони потрапляють у стрічку. PROJECT_NOTE ти тримаєш для себе і передаєш вручну, через @, коли згадаєш. А CLAUDE.md лежить у спеціальній папці .claude, і ШІ-агент сам читає його та додає на початок стрічки в кожній новій сесії. Памʼятаєш три речі у файлі-історії? Останній пункт — «Правила проєкту» — це саме він. Написав один раз — агент читає завжди, сам.
Тьома киває — картинка складається, і ще один елемент стає на місце. Не нова магія, а та сама стрічка повідомлень: просто один файл щоразу потрапляє до неї сам.
— А що туди класти, крім опису зон?
— Тут цікаво. Не тільки «що це за проєкт». У CLAUDE.md кладуть три типи речей, — Льоха загинає пальці. — Перше — про проєкт: на чому зібраний, які команди для збирання і тестів, де які зони. Друге — як із тобою працювати: аж до того, у якому тоні відповідати, на «ти» чи на «ви», як тебе звати. Третє — межі: що важливе, куди лізти небезпечно. Тобто не просто «ось проєкт», а «ось проєкт, ось як зі мною спілкуватися, ось куди не лізь».
2. З чого почати порожній CLAUDE.md
— Ну, давай заведу. — Тьома створює порожній CLAUDE.md і тут же скисає. Курсор блимає в порожнечі. — І… що писати? З чого почати? Сісти й з нуля накатати правила на весь проєкт — це ж смертна нудьга. До того ж відповідальності більше: тепер це не просто документ для нього, а й важлива інструкція для ШІ.
— О, ось це знайомий страх, — усміхається Льоха. — Порожній файл паралізує всіх. Тримай два лайфхаки, щоб не писати з нуля.
Лайфхак перший — наговори голосом. — Памʼятаєш утиліту голосового введення, Handy? Не друкуй — наговори. Створи в проєкті файл README.md і просто вголос, як зараз мені, розкажи: що будуєш, що тут важливо, чого боїшся чіпати, як тобі зручно працювати. Воно саме надрукується.
Тьома оживляється — довгі тексти він не любить, а наговорити куди простіше. Затискає клавішу й промовляє все, що вдень зʼясував про портал: зони, що важливе, куди не лізти. Текст сам зʼявляється в README.md.
— Є чорновик, — каже він. — Кривий, але живий. Тільки це README, а не CLAUDE.md.
Лайфхак другий — дай агенту зібрати каркас. — А тепер не перенось його вручну. Є команда, яка сама просканує проєкт і збере стартовий CLAUDE.md за тебе:
/init— Вона пройде по проєкту — побачить, на чому його зібрано, які команди для збирання й тестів, яка структура зон, — та ще й прочитає твій наговорений README і врахує його. Збере з усього цього акуратний чорновик CLAUDE.md у корені. Тобі залишиться тільки пробігтися очима й дописати своє.
Тьома запускає /init. Агент сканує репозиторій і збирає перший чорновик: стек і команди він витягнув із коду сам, а опис зон і «куди не лізь» — підхопив із наговореного README. У корені зʼявляється чорновик CLAUDE.md, і там уже майже все, що потрібно. Тьома відкриває його, пробігає очима, дописує кілька уточнень про крихкі зони — і переносить файл у його законне місце, папку .claude/, звідки агент читає його сам:
# CLAUDE.md
Проєкт: launch-портал клієнта (ретроаркадна промокампанія).
Стек і команди: npm run build (збирання), npm test (тести).
Зони: вітрина (pages/ + assets/), reward-flow, leaderboard, bonus-game, partner-зони.
Несуче: вітрина і reward-flow. Крихке: partner-зони — наосліп не чіпати.— Бачиш, — усміхається Льоха. — Жодного чистого аркуша. Наговорив думки в README голосом, /init прочитав і код, і твій README та зібрав каркас, ти тільки пробігся й уточнив. Порожній файл більше тебе не лякає.
3. Як задати агенту манеру спілкування
Тьома розглядає готовий файл — і помічає, що чогось бракує. Агент тепер знає проєкт, але спілкується все так само сухо, по-канцелярськи. І тут Льоха підкидає:
— А хочеш фокус? Допиши в самий низ один рядок — як до тебе звертатися.
Тьома дописує:
Звертайся до мене неформально, на «ти», називай Тьомою.Зберігає, відкриває нову сесію — і агент із першої ж відповіді стає своїм: на імʼя, у тому самому тоні, без канцелярщини. Один рядок у текстовому файлі — і характер змінився.
— О, а це взагалі вогонь, — сміється Тьома.
Характер агента — це просто текст, який можна переписати. Тон, мова, звертання, правила роботи — усе це рядки у файлі, а не щось намертво зашите в налаштуваннях. Не подобається — змінюєте рядок. Хочете суворіше — дописуєте. Жодних прихованих налаштувань і жодної магії.
Льоха пропонує перевірити, як ШІ відповість, якщо CLAUDE.md уже є.
Тьома одразу так і робить — ставить агенту пряме запитання, навмисно без контексту:
На чому збирається проєкт і які тут зони?І агент відповідає одразу, не перепитуючи, — бо прочитав CLAUDE.md. Пояснили проєкт один раз — більше не повторюєте. І не разово: так буде весь життєвий цикл проєкту.
— До речі, — роняє Льоха мимохіть, — крім цього файла, який пишете ви, у агента є ще й власна памʼять між сесіями — він сам накопичує якісь факти й виправлення. Заглянути в неї можна так:
/memory— Але це на потім. Зараз просто знайте: вона є, і на неї можна подивитися. Розберемо її пізніше, окремо — там свої тонкощі.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ