1. Що вже вміє агент
— Слухай, — Тьома раптом відкидається й обводить очима свої вкладки. — А втім, у мене цих ШІ-штук уже ціла гора назбиралася. Давай на хвильку переберемо їх, а то в голові каша.
— Та давай, — погоджується Льоха. — Корисно.
Тьома загинає пальці.
— Отже, є навички/скіли — готові вміння, які агент підхоплює. Є плагіни — це коли навичок одразу цілий набір. Є помічник, субагент, — окремий працівник із власною головою. Є mcp-кабель до даних — коли агент дістається до живого світу, до землетрусів і курсу. Є хуки — воно само спрацьовує на подію. І є задана ціль/goal — поставив умову, воно само крутиться, доки не дійде.
— Шість видів магії, — підсумовує він. — Нічого не забув?
— Усе так, — киває Льоха. — Шість. Тільки не парся поки розкладати їх по поличках — що чим відрізняється, де навичка, а де плагін, де mcp-кабель, а де хук. Зараз у тебе це все одна скриня з магією різних кольорів. І це нормально. Розбирати її по шухлядах почнемо пізніше. Сьогодні просто тримай у голові: арсенал у тебе ось такий.
— Я — маг-універсал: магія різних кольорів, — фиркає Тьома. — Мені подобається.
Скриня й справді солідна. Тьома прикидає її на вагу й лишається задоволений: за місяць із порожніх рук — цілий арсенал, і кожен інструмент він уміє пускати в діло.
2. Нічна ціль без гальм
Тьома дивиться на годинник — пізно. Дивиться на портал — великий, розібраний, із картою зон, із CLAUDE.md, з агентом, який нарешті розуміє проєкт. І ловить себе на думці, від якої сам собі всміхається: а навіщо мені взагалі сидіти над цим самому, якщо воно може працювати без мене?
Учора агент сам дограв шахи, поки він пив чай. Зранку караван сам їхав по рейках. Сьогодні він власними руками зібрав цілий світ із кубиків і приручив чужий портал.
— Чудовий був день, — каже він порожній кімнаті. — І ніч буде чудова.
Він відкриває сесію, ставить порталу ціль на ніч — доробити все, що не встиг, — і тисне запуск, уже збираючись іти. Сашко починає працювати, і в чат падає запитання:
Починаю з reward-flow. Там правка зачіпає сусідній файл у вітрині —
це несуча зона. Внести зміну? [так / ні]— Так, внось, — Тьома відповідає, не дивлячись, уже звично. — Навіщо питати.
Минає хвилина — знову стоп:
Потрібно видалити застарілий блок у leaderboard.js. Видаляю? [так / ні]— Ну так, так. — Він уже трохи дратується. — Слухай, не смикай мене через кожну дрібницю: надворі ж ніч.
Третього запитання він навіть не дочитує. День був довгий, очі злипаються, і найменше зараз хочеться знову занурюватися в цей портал — згадувати, де вітрина, де reward-flow, що несуче. Йому просто хочеться спати, а решту хай робить воно само.
— Так, усе, — пише він. — Сашко, ти в усьому розбираєшся краще за мене. Більше не питай. Я тобі довіряю. Роби, що потрібно, — я дозволяю все наперед.
Чат стихає. Але потім Сашко видає останнє запитання:
Завдання велике, може піти багато запитів до моделі. Економити ліміти?Ось тут Тьома й зовсім фиркає. Економити? Навіщо? Ну навіщо питати очевидне.
— Сашко, якщо ти вважаєш, що воно того варте, не шкодуй нічого, — друкує він. — Використовуй стільки, скільки треба, аби до ранку все було готове. Побачиш, що ще можна покращити, — покращуй, не питаючи.
Він тисне Enter, і, поки Сашко не встиг спитати ще чогось, закриває ноутбук. Гасить світло.
Уже вдома, в ліжку, він ще раз відкриває чат із Артем2036. Ранковий караван так само їде по рейках через пустелю — сам, без погонича, без жодної людини поруч, до горизонту. Удень це було просто красиво. Зараз картинка видається йому про себе: ось він теж поставив свій караван на рейки й пішов спати. Доїде сам.
Хочеться похвалитися. Тьома вперше за день сам пише старшому — нахабно, весело, як рівний рівному:
— Бачив свій караван? Так от, це тепер про мене. Поставив клієнтський портал на рейки й пішов спати. Воно само доїде, я геній. Чого ти там вічно каркаєш — дивись, їде ж без мене 😎
— 😏 Ну красунчик, та й що. Я в таку ніч теж був ██████ собою. Караван їде сам — хто ж сперечається. Я от тільки одного тоді не ██████████: самокерований — це ще не означає, що він їде ТУДИ. Ну та ти ж усе ████████, ти ж геній. Спи давай. З найкращими побажаннями — той, хто вже виспався після такої нічки.
Тьома пробігає очима й розпливається в усмішці. Половина знову в кашу, не розібрати, — звично. Але загальний тон ясний: старший, вічний буркотун, а тут майже похвалив. «Красунчик», «геній» — навіть крізь свій звичний сарказм визнав, що Тьома красиво все провернув. Гаразд, день був довгий — пора спати. Кладе телефон екраном донизу, надзвичайно задоволений: навіть цей дав добро.
Він засинає миттєво й щасливо. Уперше в житті він ліг спати переможцем. Місяць тому — ніхто, хлопець зі змійкою. Сьогодні — людина, якій довірили клієнтський проєкт, у якої своя ШІ-команда, своя галерея, своя здійснена мрія. Він випередив навіть Олега, у якого за плечима двадцять років, — і зробив це за місяць. Завтра він прокинеться, відкриє ноутбук, а там його вже чекає готовий портал, зібраний за ніч, поки він спав. Життя нарешті повернулося до нього обличчям, і це тільки початок.
Світло погашено. На столі мʼяко світиться екран і біжать рядки коду — Сашко починає свою нічну роботу. Ракета пішла до зірок.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ