Краще — ворог доброго
Коли перенавчаєш фахівців з інших сфер на програмістів, помічаєш одну цікаву особливість. Люди, які вже десь працювали, дуже охоче опановують нову професію. І що більший у них стаж поза ІТ, то старанніше вони вчаться. А от студенти інколи ставляться до навчання абияк.
Поспілкувавшись і з тими, і з іншими, розумієш: студенти до останнього вірять у «чарівне працевлаштування», яке нібито чекає на них одразу після закінчення вишу. Далі — для тих, хто ще не зняв рожевих окулярів…
Путівник у реальний світ
У кожного з нас є свої потреби: сімʼя, друзі, дім, робота, хобі… Але зараз хотілося б поговорити про одну з найважливіших і завжди актуальних потреб — бажання добре жити й добре заробляти.
Ця потреба властива більшості людей. Майже кожен намагається задовольнити її через роботу, професію та карʼєру. Тож цілком природно прагнути цієї мети через професійний розвиток і самореалізацію. Хто з нас не хотів би стати висококласним фахівцем, професіоналом міжнародного рівня? Визнання, повага, високі доходи, великі можливості — усе це звучить чудово.
Який план дій у всіх цих мільйонів і мільярдів майбутніх висококласних фахівців? Досить часто він виглядає так: закінчуємо школу, готуємося до вступу у виш, вступаємо, навчаємося, закінчуємо його, знаходимо хорошу роботу, працюємо, будуємо блискучу карʼєру й виходимо на заслужений відпочинок.
Цей план лише здається правильним. Насправді — ні. Правильний план відрізняється від неправильного тим, що приводить до мети, а неправильний — ні.
Описаний вище план ігнорує стільки життєвих реалій, що його важко назвати інакше, ніж примітивним, застарілим або просто хибним. Чого ж не враховує цей «найпоширеніший у світі план успіху»? Конкуренції…
Конкуренція
1. Переможець отримує все
5 % найкращих фахівців отримують 50 % усіх грошей. 20 % найкращих фахівців отримують 80 % усіх грошей.
Одні компанії шукають кращого співробітника, а інші — дешевшого. Перші не бояться заплатити більше, якщо можуть отримати найкращий результат за свої кошти. Другі хочуть витратити якомога менше й отримати мінімально прийнятну якість.
Свій професійний шлях ви почнете в крайній лівій частині графіка. А найкраще, звісно, опинитися в крайній правій. Шлях туди довгий, тому вам варто якомога швидше перейти хоча б у праву половину. Фахівець із правої частини графіка відрізняється від фахівця з лівої насамперед досвідом — і, що важливо, якісним досвідом.
Поки ви в лівій половині, кількість таких фахівців на ринку праці значно більша за попит на них. А отже, це ринок покупця, тобто роботодавця. І вам доводиться конкурувати з такими самими кандидатами за найгірші вакансії.
Але щойно ви наберете достатньо досвіду й перейдете в праву половину, правила гри почнуть змінюватися. Попит почне перевищувати пропозицію, а зарплати — зростати. Пʼять років якісного досвіду можуть обернутися десятикратним зростанням доходу. Тож думайте, придивляйтеся довкола й учіться.
Але ще краще — увійти до 5 % найкращих фахівців. Тут ваші гонорари обмежуватимуться лише тим, скільки грошей мають ваші клієнти чи роботодавці. Хтось хоче найняти найкращого — нехай платить найбільше. Майже як на аукціоні.
Розумна й працьовита людина здатна увійти до 20 % найкращих фахівців за пʼять років. А ще за наступні пʼять — до 5 %. Щоправда, для цього доведеться багато займатися самоосвітою й часто змінювати роботу. Іноді — навіть працювати понад норму.
Але головне — не просто багато або довго працювати. Найкращий фахівець не робить більше роботи — він робить її краще за всіх. Саме тому його не можна замінити десятьма середніми працівниками.
Якщо на президентських виборах ви отримали 48 % голосів, а другий претендент — 47 %, то не здобули підтримки більшості й не перевершили конкурента вдвічі. Ви випередили його лише на 1 %. Але президентом станете саме ви й отримаєте все, а він залишиться ні з чим.
2. Той, хто програв, не отримає нічого
Якщо ви вже вступали до вишу, то, можливо, бачили таку картину: місць — 200, а охочих вступити — 2 000. За конкурсу 10 осіб на місце з 1 000 абітурієнтів студентами стануть лише 100, а решта 900 не отримають нічого.
Як думаєте, що станеться, коли ви закінчите виш і шукатимете собі роботу? Конкуренція зросте в рази!
Припустімо, цього року ви закінчуєте юридичний факультет у Берліні. Нехай у місті є лише 10 вишів, які разом щороку випускають 1 000 юристів. На ринку є дві вакансії із зарплатою $80 000 на рік, вісім вакансій із зарплатою $40 000 і тридцять вакансій у державних організаціях із зарплатою $20 000.
Проблема 1: 1 000 «юристів» і лише 40 вакансій. Тобто лише 40 із 1 000 юристів отримають роботу за фахом, а решта 960 людей, які витратили пʼять років на навчання у виші, підуть працювати «менеджерами з продажу».
Проблема 2: Ви один із 40 найкращих юристів-випускників — які ваші шанси влаштуватися на роботу? Значно менші за 100 %, адже є ще неформальні звʼязки, сімейні династії, працевлаштування через знайомих тощо. Більшість із цих 40 вакансій можуть дістатися синам, племінницям та онукам топменеджерів тих самих компаній.
Проблема 3: Ви найкращий випускник свого року, але реального практичного досвіду у вас ще немає. А на хороші вакансії на ринку претендуватимуть і люди, які вже 3–5 років працюють за спеціальністю. Вони вже мають досвід, репутацію та звʼязки. Тож, можливо, починати доведеться з самого низу.
Проблема 4: Вам доведеться роки зо три попрацювати на «безплатних» роботах заради досвіду, паралельно займаючись самоосвітою. І лише потім ви зможете конкурувати за хороші вакансії з перспективами, цінним майбутнім досвідом і високою зарплатою. Саме цей етап мав би проходити у виші. Але якщо ви навчалися у звичайному університеті, тепер доведеться зробити все це самостійно.
3. У вас немає нічого
Усе, що у вас є, — це диплом. І в більшості випадків в очах майбутнього роботодавця він не вартий паперу, на якому надрукований. Найчастіше роботодавець добре знає «реальну ціну» вашого диплома й розуміє, наскільки мізерна його користь порівняно з реальним досвідом.
У вас є вища освіта? А в кого її немає? Людей із вищою освітою дуже багато. Вона нічого не гарантує. Це лише довідка про те, що ви — не дурень, і не більше. Жодних надсучасних навичок виші зазвичай не дають. Найчастіше за один рік реальної роботи ви дізнаєтеся стільки ж, скільки за чотири роки у виші. Таке життя — хочете ви того чи ні.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ