Краще — ворог доброго
Коли ви перекваліфіковуєтеся на програміста з іншої сфери, помічаєте одну цікаву річ: люди, які вже десь працювали, охоче вчаться заново. І що більший у них стаж поза ІТ, то старанніше вони опановують нові навички. А от дехто зі студентів іноді відверто халтурить.
Після розмов і з тими, і з іншими стає помітно, що чимало студентів до останнього вірять у «магічне працевлаштування», яке, мовляв, чекає на них одразу після закінчення вишу. Далі — для тих, хто ще не зняв рожеві окуляри…
Порадник із реального світу
У кожного з нас є потреби: родина, друзі, дім, робота, хобі… Та зараз поговорімо про одну з найважливіших і завжди актуальних потреб — бажання добре жити й гідно заробляти.
Її має більшість. Майже кожен намагається задовольнити її завдяки роботі, професії та карʼєрі. Логічно досягати мети через професійний розвиток і самореалізацію. Хто з нас не хотів би стати висококласним фахівцем міжнародного рівня? Визнання, повага, високі доходи, широкі можливості — звучить привабливо.
І який же план дій у всіх цих майбутніх фахівців? Доволі часто цей план виглядає так: закінчуємо школу, готуємося до вступу, вступаємо до вишу, навчаємося, закінчуємо виш, знаходимо добру роботу, працюємо, робимо карʼєру, йдемо на заслужений відпочинок.
Це лише здається правильним планом. Насправді — ні. Правильний план відрізняється від неправильного простим критерієм: він приводить до мети. Неправильний — ні.
Описаний план ігнорує стільки реалій, що важко й назвати його інакше, ніж примітивним, застарілим або просто хибним. Чого саме в ньому бракує? Конкуренції…
Конкуренція
1. Переможець забирає все
5 % найкращих фахівців отримують 50 % усіх грошей. 20 % найкращих фахівців отримують 80 % усіх грошей.
Одні компанії шукають працівника якнайкращого, а інші — якомога дешевшого. Перші не бояться переплатити, але прагнуть отримати максимально високу якість за свій бюджет. Другі хочуть заплатити якомога менше за мінімально прийнятну для них якість.
Ви почнете свій професійний шлях з лівого краю графіка. Але найкраще — опинитися на його правому краї. На вас чекає довга дорога. Треба якнайшвидше переміститися хоча б у праву половину. Фахівець із правого боку графіка відрізняється від колеги з лівого насамперед наявністю якісного досвіду.
Поки ви в лівій половині, кількість таких фахівців, як ви, на ринку праці значно більша, ніж попит на них. А отже, це ринок покупця (роботодавця). І вам доводиться конкурувати з такими самими людьми за найневигідніші вакансії.
Але щойно ви наберете достатньо досвіду й перейдете в праву половину, правила гри починають змінюватися. Попит перевищує пропозицію, і зарплати зростають. Пʼять років хорошого досвіду можуть вилитися в десятикратне зростання заробітної плати. Тож думайте, оглядайтеся навколо й навчайтеся.
Ще краще — опинитися в 5 % найкращих фахівців. Тут ваші гонорари обмежує лише запас грошей у клієнтів чи роботодавців. Хоче найняти найкращого — нехай платить більше, ніж усі. Прямо як на аукціоні.
Розумна та працелюбна людина здатна увійти до 20 % найкращих за 5 років. А за наступні 5 років — у 5 % найкращих із найкращих. Тут, звісно, потрібно багато займатися самоосвітою й часто змінювати роботу. Іноді — працювати понад міру.
Але не йдеться про те, щоб просто багато й довго працювати. Найкращий фахівець не робить більше роботи — він робить роботу краще. Краще за всіх. Тому його не можна замінити десятьма середніми працівниками.
Якщо на президентських виборах ви набрали 48 % голосів, а другий претендент — 47 %, ви не здобули підтримку більшості й не перевершили конкурента вдвічі. Ви випередили його лише на один відсоток. Але ви станете президентом і заберете все, а він залишиться без влади й без результатів.
2. Той, хто програв, не отримає нічого
Якщо ви колись вступали до вишу, то, можливо, стикалися з тим, що приймають 200 людей, а охочих — 2 000. Із 1 000 абітурієнтів за конкурсу 10 осіб на місце студентами стануть лише 100, решта 900 не отримають нічого.
Як думаєте, що станеться, коли ви закінчите виш і шукатимете роботу? Конкуренція зросте в рази!
Припустімо, що цього року ви закінчуєте юридичний факультет у Берліні. Нехай у Берліні усього 10 вишів, які разом щороку випускають 1 000 юристів. На ринку є дві вакансії із зарплатою $80 000 на рік, вісім вакансій із зарплатою $40 000 і тридцять вакансій у державних організаціях із зарплатою $20 000.
Провал 1: 1 000 «юристів» і усього 40 вакансій. Тобто лише 40 із 1 000 юристів отримають роботу за фахом, а решта 960 людей, що витратили пʼять років на навчання у виші, підуть працювати «менеджерами з продажу».
Провал 2: Ви — один із 40 найкращих випускників. Які ваші шанси влаштуватися на роботу? Значно менші, ніж 100 %, адже є ще протекція, сімейні професії, працевлаштування за знайомством тощо. Більшість із цих 40 посад можуть обійняти сини, племінниці й онуки топменеджерів тих самих компаній.
Провал 3: Ви — найкращий випускник свого року, але практичного досвіду у вас ще немає. На хороші вакансії претендуватимуть і люди, які вже 3–5 років працюють за спеціальністю. Вони мають досвід, репутацію й звʼязки. Тож, можливо, починати доведеться із самого низу.
Провал 4: Вам доведеться близько трьох років попрацювати на «безоплатних» роботах заради досвіду та паралельно займатися самоосвітою і лише потім ви зможете конкурувати за хороші вакансії з перспективою й високою зарплатою. Саме цей етап мав би відбутися під час навчання у виші. Але якщо ви навчалися у звичайному університеті, то тепер доведеться зробити це самому.
3. У вас немає нічого
Усе, що у вас є, — диплом. І в очах майбутнього роботодавця в більшості випадків він не вартий паперу, на якому надрукований. Зазвичай роботодавець знає «реальну ціну» диплома й розуміє його мізерну користь порівняно з реальним досвідом.
У вас є вища освіта? А в кого її нині немає? Дуже багато людей її мають — і це нічого не гарантує. Це лише довідка, що ви — не дурень, і все. Жодних суперсучасних навичок виші зазвичай не дають. Здебільшого за рік реальної роботи ви засвоїте стільки ж, скільки за чотири роки у виші. Подобається вам це чи ні — така реальність.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ