Сьогодні поговоримо про три ключові переваги мікросервісів: масштабованість, відмовостійкість і незалежність команд. Ці три основи мікросервісів — головна причина, чому багато великих компаній (наприклад, Netflix і Amazon) переходять на мікросервісні архітектури.
Масштабованість: масштабуємо все на світі!
Масштабованість — це здатність твоєї системи "рости" (за кількістю користувачів або за навантаженням), зберігаючи продуктивність.
Припустимо, у тебе є магазин морозива. У спекотні дні черга зростає, і ти додаєш ще одну касу (або, якщо ти програміст, сервер). У мікросервісній архітектурі кожна каса (або служба) може масштабуватися незалежно від інших.
Горизонтальне масштабування
Мікросервіси дозволяють масштабувати тільки ті частини системи, які реально потребують більше ресурсів.
Наприклад, у тебе є сервіс логування і сервіс обробки замовлень. При цьому сервіс логування справляється чудово. Значить — просто залиш його в спокої. А сервіс обробки замовлень просто ламається під величезною кількістю запитів. Тоді підніми кілька додаткових інстансів лише для нього.
Приклад:
// Сервіс "Обробка замовлень"
@RestController
@RequestMapping("/orders")
public class OrderService {
@GetMapping("/{id}")
public Order getOrder(@PathVariable String id) {
// Логіка для отримання замовлення з бази даних
return orderRepository.findById(id);
}
}
Подумай: якщо навантаження на цей "OrderService" зростає, ми можемо просто підняти більше таких інстансів і балансувати навантаження через, скажімо, Nginx або Kubernetes.
Гнучкість вибору технологій
У мікросервісах ти можеш вибрати іншу мову програмування або технологію для реалізації конкретного сервісу. Наприклад, для ML-обчислень використовуй Python, а для оброблювального REST API — Java.
Відмовостійкість: у тебе не впаде все одразу
Уяви ситуацію, коли падає монолітний додаток і разом з ним "помирає" весь функціонал. Користувачі сердяться, йдуть, і твій проєкт опиняється на межі загибелі. У мікросервісах же збій одного сервісу не вбиває всю систему.
Як мікросервіси забезпечують відмовостійкість? Кожен мікросервіс можна ізолювати, щоб збій в одному мінімально впливав на інших. Уявімо, що в нас є три сервіси:
- OrderService (обробка замовлень)
- PaymentService (обробка платежів)
- NotificationService (повідомлення клієнтів)
Якщо NotificationService впаде, користувачі все одно можуть робити замовлення і оплачувати їх. Звісно, вони не отримають SMS-повідомлення, але основний функціонал збережеться.
Приклад коду з ізоляцією збоїв
// Приклад Circuit Breaker для відмовостійкості за допомогою Resilience4j
@Retry(name = "default", fallbackMethod = "fallbackResponse")
public String processOrder(String order) {
// Основна логіка виконання
return orderService.process(order);
}
public String fallbackResponse(String order, Throwable t) {
return "Service is temporarily unavailable. Please try again later.";
}
Тут, якщо OrderService буде перевантажений, твій додаток може повернути fallback-відповідь, замість того щоб зависнути.
Події деградації функціоналу (Fallback)
Мікросервіси часто використовують концепцію деградації. Це означає, що у випадку збою одного сервісу інший може взяти на себе частину роботи або віддати "неідеальну", але робочу відповідь.
Приклад із життя: Google Maps. Якщо в тебе пропав доступ до інтернету, Google Maps все одно показує попередньо завантажені карти. Це приклад деградації функціоналу.
Відмовостійкість на практиці: реальний приклад
Uber використовує мікросервіси для забезпечення безперебійної роботи навіть при збоях. Якщо сервер маршрутизації (який визначає найкоротший шлях) виходить з ладу, користувач все одно може викликати машину — просто маршрут буде розрахований трохи пізніше.
Незалежність команд: менше головного болю для всіх
Коли ти працюєш у великій компанії, над одним додатком можуть працювати десятки, а то й сотні інженерів. Розробка моноліту в такій ситуації перетворюється на кошмар. Якщо команда A змінить один метод, команда B може раптово виявити сотні помилок у своїй частині коду.
Кожна команда працює над своїм сервісом, який незалежний від інших. Це зменшує кількість конфліктів і покращує продуктивність.
Приклад: Незалежність через API
// Команда А: розробляє "UsersService"
@RestController
@RequestMapping("/users")
public class UsersService {
@GetMapping("/{id}")
public User getUser(@PathVariable String id) {
return userRepository.findById(id);
}
}
// Команда Б: розробляє "OrdersService"
@RestController
@RequestMapping("/orders")
public class OrdersService {
@GetMapping("/user/{userId}")
public List<Order> getUserOrders(@PathVariable String userId) {
return orderRepository.findByUserId(userId);
}
}
Тут "OrdersService" знає тільки про API "UsersService", а не про його внутрішню реалізацію. Зміни всередині "UsersService" не зламають "OrdersService", якщо API залишається незмінним.
Підхід до програмування впливає на підходи в організації
Цікавий факт: мікросервіси не тільки змінюють архітектуру, а й модифікують організаційну структуру компанії. Ця ідея навіть має назву — "Закон Конвея" (Melvin Conway): структура твоєї системи повторюватиме структуру твоєї організації.
Хочеш незалежні мікросервіси? Дай своїм командам незалежність!
Незалежність на практиці: приклад Amazon
Amazon, як і Google, розбив свої команди на невеликі автономні групи, кожна з яких працює над своїм мікросервісом. Ці команди називаються "two-pizza teams" (команди на дві піци), бо команда має бути настільки маленькою, щоб її можна було нагодувати двома піцами.
Висновок
Мікросервісна архітектура здобула популярність завдяки кільком ключовим перевагам: можливості масштабувати окремі компоненти системи, забезпеченню відмовостійкості при збоях та підтримці автономної роботи команд розробників. Це потужний підхід, який одночасно потребує ґрунтовного розуміння і ретельної реалізації.
Важливо пам'ятати, що гнучкість мікросервісної архітектури вимагає відповідального підходу, особливо в питаннях моніторингу та підтримки. Без належного контролю за роботою сервісів неможливо забезпечити надійність системи в цілому.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ