Найкраще — ворог доброго
Коли ви перекваліфіковуєте людей з інших сфер у програмісти, помічаєте цікаву річ: ті, хто вже мав досвід роботи, навчаються значно охочіше. І що більший їхній стаж поза ІТ, то старанніше вони працюють. А от студенти, буває, відверто халтурять.
Поспілкувавшись і з тими, і з іншими, легко побачити: студенти до останнього вірять у «чарівне працевлаштування», яке чекає на них одразу після закінчення вишу. Далі — для тих, хто ще не зняв рожевих окулярів…
Путівник у реальному світі
У кожного з нас є потреби: сімʼя, друзі, дім, робота, хобі… Але зараз хотілося б поговорити про одну з найважливіших і завжди актуальних потреб — бажання добре жити й добре заробляти.
Ця потреба притаманна більшості людей. Майже кожен намагається задовольнити її через роботу, професію та карʼєру. І цілком логічним здається досягати цієї мети через професійний розвиток і самореалізацію. Хто з нас не хотів би стати висококласним фахівцем, професіоналом міжнародного рівня? Визнання, повага, високі доходи, великі можливості — звучить чудово.
І який же план дій у всіх цих мільйонів і мільярдів майбутніх висококласних фахівців? Найчастіше все виглядає так: закінчуємо школу, готуємося до вступу у виш, вступаємо до вишу, навчаємося, закінчуємо його, знаходимо хорошу роботу, працюємо, будуємо чудову карʼєру й ідемо на заслужений відпочинок.
Цей план лише здається правильним — але це не так. Правильний план відрізняється від неправильного тим, що правильний план приводить до мети, а неправильний — ні.
Описаний вище план не враховує стільки реалій життя, що його важко навіть назвати: примітивним, застарілим чи просто хибним. Чого ж у ньому бракує, якщо це «найпоширеніший у світі план успіху»? Конкуренції...
Конкуренція
1. Переможець отримує все
5 % найкращих фахівців отримують 50 % усіх грошей. 20 % найкращих фахівців отримують 80 % усіх грошей.
Одні компанії шукають найкращого працівника, а інші — найдешевшого. Перші не бояться переплатити, але хочуть отримати найкраще за свої гроші. Другі хочуть заплатити якомога менше за мінімальний рівень якості, який їх влаштовує.
Ви почнете свій карʼєрний або професійний шлях із крайньої лівої частини графіка. А найкраще — опинитися в його крайній правій частині. Попереду — довгий шлях. Вам потрібно якнайшвидше перебратися хоча б у його праву половину. Фахівець із правої частини графіка відрізняється від фахівця з лівої насамперед якісним досвідом.
Поки ви в лівій половині, таких фахівців, як ви, на ринку праці значно більше, ніж попиту на них. А отже, це ринок роботодавця. І вам доводиться конкурувати з такими самими, як ви, за не найкращу вакансію.
Але щойно ви набрали достатньо досвіду й перейшли в праву половину, правила гри починають змінюватися. Попит починає перевищувати пропозицію, тож зарплати зростають. Пʼять років хорошого досвіду можуть обернутися десятикратним зростанням зарплати. Тож думайте, озирайтеся навколо й учіться.
Але ще краще — увійти до 5 % найкращих фахівців. Тут ваші гонорари обмежуватиме лише гаманець клієнтів або роботодавців. Хоче найняти найкращого — нехай платить сповна. Прямо як на аукціоні.
Розумна й працьовита людина здатна за 5 років увійти до 20 % найкращих фахівців. А ще за 5 років — до 5 % найкращих. Звісно, для цього доведеться багато вчитися самостійно й часто змінювати місце роботи. Інколи — навіть працювати понад міру.
Але не треба працювати більше чи довше. Найкращий фахівець не виконує більше роботи — він виконує її краще за всіх. Краще за всіх. Тому його не можна замінити десятьма середніми працівниками.
Якщо на президентських виборах ви отримали 48 % голосів, а другий претендент — 47 %, це не означає, що ви заручилися підтримкою більшості чи вдвічі випередили конкурента. Ви випередили його на один, лише на один відсоток! Але ви станете президентом і отримаєте все, а він залишиться ні з чим.
2. Той, хто програв, не отримає нічого
Якщо ви вже вступали до вишу, то, можливо, стикалися з тим, що беруть 200 осіб, а охочих — 2000. За конкурсу 10 осіб на місце зі 1000 вступників студентами стануть лише 100, а решта 900 не отримають нічого.
Як ви думаєте, що станеться, коли ви закінчите виш і будете шукати собі роботу? Конкуренція зросте в рази!
Припустімо, цього року ви закінчуєте юридичний факультет у Берліні. Нехай у Берліні є лише 10 вишів, які разом щороку випускають 1000 юристів. На ринку є дві вакансії із зарплатою $80 000 на рік, 8 вакансій із зарплатою $40 000 і тридцять вакансій у державних організаціях із зарплатою $20 000.
Проблема 1: 1000 «юристів» і всього 40 вакансій. Тобто лише 40 із 1000 юристів отримають роботу за фахом, а решта 960 людей, які витратили 5 років на навчання у виші, підуть працювати «менеджерами з продажу».
Проблема 2: Ви — один із 40 найкращих випускників-юристів. Які у вас шанси влаштуватися на роботу? Значно менші за 100 %, адже є ще блат, сімейні звʼязки, працевлаштування через знайомства тощо. Більшість із цих 40 вакансій буде зайнята синами, племінницями та онуками топменеджерів цих самих компаній.
Проблема 3: Ви — найкращий випускник свого року, але реального практичного досвіду у вас ще немає. Адже на хороші вакансії претендуватимуть і люди, які вже 3–5 років працюють за фахом. Вони набули досвіду, здобули репутацію та налагодили звʼязки. Тож, можливо, починати доведеться з самого низу.
Проблема 4: Вам доведеться приблизно 3 роки працювати без оплати заради досвіду й паралельно займатися самоосвітою. Лише потім ви зможете конкурувати за хороші вакансії, що дадуть перспективу, цінний досвід і високу зарплату. Саме цей етап ви мали б пройти у виші. Але якщо ви навчалися у звичайному університеті, тепер доведеться робити все це самостійно.
3. У вас немає нічого
Усе, що ви маєте, — це диплом. І в більшості випадків в очах майбутнього роботодавця він не вартий паперу, на якому надрукований. Найчастіше роботодавець знає «реальну ціну» вашого диплома та його мікроскопічну користь порівняно з реальним досвідом.
У вас є вища освіта? А в кого її немає? Дуже багато людей мають вищу освіту. Вона нічого не гарантує. Це лише довідка про те, що ви не дурень, і більше нічого. Університети не дають жодних новітніх навичок. Зазвичай за рік реальної роботи ви дізнаєтеся стільки ж, скільки за 4 роки у виші. Таке вже життя — хочете ви цього чи ні.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ