Не найвище неосвіта

Давайте поговоримо про освіту. Про те, що це таке насправді. А також про те, чим, всупереч думці більшості, вона не є.

Для більшості освіта перш за все асоціюється з вишами, в які вступають після школи. Вважається, що гарна освіта, здобута у престижному та шанованому виші, практично гарантує людині стабільну та високооплачувану роботу в майбутньому. Але з кожним роком віра у вищу освіту як у спосіб забезпечити собі гідну професію і безбідне існування на все життя слабшає і руйнується.

Все більше людей розуміють, що 5 років у середньому виші не наблизять їх до гідної і добре оплачуваної роботи ані на сантиметр. І проблема не тільки у вишах як таких, але й у нашому ставленні до освіти загалом. Воно поступово змінюється, але недостатньо швидко, щоб встигати за стрімко глобалізованим і конкурентним світом сьогодення, який розвивається іноді немислимими темпами.

Щоб не відставати, перш за все потрібно вчитися. І в даному випадку ми говоримо не про навчання у вишах, а про вміння переоцінювати цінності, змінювати усталені шаблони мислення і позбавлятися від вантажу хибних уявлень, які тягнуть нас на дно.

"Неграмотними людьми 21-го століття будуть не ті, хто не вміє читати і писати, а ті, хто не вміє вчитися і перевчатися," — сказав Елвін Тоффлер. Надзвичайно точне спостереження американського соціолога та письменника.

Що не так із традиційною системою вищої освіти? Розглянемо низку хибних уявлень, пов’язаних із навчанням у вишах та освітою загалом.

1. Диплом — не дорівнює успішній кар'єрі

Багато людей досі думають, що навчання у гарному виші забезпечує високооплачувану, висококваліфіковану роботу. Насправді це не так. По суті, дана думка ніколи не відповідала дійсності, просто раніше вступ до вишу був чи не єдиним можливим способом потрапити у певну професію, адже інших варіантів здобути необхідні теоретичні знання просто не існувало.

Але часи змінилися, з’явився Інтернет, і бар'єри на шляху шукача знань не те щоб зовсім впали, але стали помітно нижчими. Онлайн-навчання в університетах, спеціалізовані курси з прокачки профскілів та вивчення інструментів, які тільки-но з’явилися у тій чи іншій сфері діяльності; розбір складних дисциплін у інтерактивній формі та дистанційний менторинг від топових спеціалістів — можливостей для розвитку чимало. Світ уже зовсім інший, а багато хто продовжує вірити, що шлях до гарної роботи лежить виключно через виш.

2. Хибний еталон для порівняння

До того моменту, як вони завершать навчання і почнуть шукати роботу, більшість студентів перебувають у полоні хибного еталону порівняння. Простими словами, вони порівнюють себе зі своїми однокурсниками і радіють, якщо встигають у навчанні краще за них.

Ця ілюзія зберігається, доки людина не замислиться про роботу і не зверне свій погляд в інший бік. Адже якби студенти порівнювали себе з людьми, які вже працюють у їхній майбутній професії, то побачили б, що наближаються до мети міліметровими кроками. А враховуючи, як швидко розвиваються технології у багатьох сферах, — можливо, навіть стоять на місці.

Тому не потрібно порівнювати себе з однокурсниками. Найкращим критерієм ваших знань і успіхів будуть зроблені проєкти і досягнення на роботі, у справжній справі. Порівнювати себе не з сірою масою навколо, а з ринком і рівнем спеціалістів, які дійсно працюють у вашій професії — це набагато правильніше.

3. Професійне навчання становить лише невелику частину того, що викладають у виші

Коли ви прийдете на роботу, вас запитають про те, що ви вже вмієте робити, а не чого вас вчили. Ваша керівниця буде цікавитися, що ви знаєте і вмієте з навичок, затребуваних на посаді, на яку ви претендуєте. На жаль, система навчання, що застосовується у вишах, спрямована на те, щоб вкласти у студентів якнайбільше загальних знань, зробивши з них досить ерудованих і всебічно розвинених людей (якщо пощастить), але ніяк не важливих спеціалістів. Тому більшості випускників доводиться вчити безпосередньо професію, отримання диплома з назвою якої вони присвятили близько п'яти років життя, вже після закінчення університету. На першій роботі, знайти яку теж буде зовсім не просто. Хоча здавалось би, саме виш — це місце, де вчорашніх школярів роблять професіоналами. Тоді чому в житті виходить інакше?

4. У виші немає мети зробити з вас висококласного професіонала

Це тому, що у більшості вишів навіть не намагаються готувати професіоналів, які зможуть працювати спеціалістами одразу після випуску. Це надто складне і комплексне завдання, яке більшості навчальних закладів, за винятком найбільш топових, просто не під силу навіть у теорії (принаймні у рамках традиційного підходу до навчання). Тому викладачі роблять лише те, що можуть — надають студентам широкий спектр загальної інформації і прищеплюють уміння запам’ятовувати і обробляти дані. Навичка цінна, але застосовувати її для навчання самої професії доведеться вже самостійно.

5. Відсутність концентрації

Якщо людина вчить більше двох предметів водночас, вона марнує свій час. Вчорашнім школярам і студентам це твердження здасться хибним. Але більш досвідчені люди з ним скоріше погодяться.

У школі уроки такі короткі не тому, що так ефективніше, а тому, що дітям важко зберігати концентрацію більше години. Але часті перемикання задач заважають мозку ефективно мислити. А на роботі з вас будуть вимагати, як з дорослого, і тут часті перемикання між задачами почнуть сильно знижувати ефективність вашої праці.

Чому, на вашу думку, ми здатні ефективно підготуватися до іспиту останньою ніччю перед ним або завершити більшу частину проєкту за дві години, що залишились до дедлайну? Ми просто не перемикаємось на інші задачі. Звідси і різко зросла ефективність. Засвоєння різних предметів і наук у маленьких шматочках часто є абсолютно неефективним у порівнянні з вивченням однієї теми з повною концентрацією на процесі.

6. Роки навчання у виші більшістю використовуються вкрай неефективно

Припустимо, ви щось вчите два семестри. У вас дві лекції і дві практики на тиждень. Серйозний підхід за мірками універу. Скільки це годин? 4 пари по 2 академічні години (1.5 звичайних) — це 6 годин на тиждень. У першому семестрі ми вчимося 4 місяці: вересень, жовтень, листопад, грудень. У другому — ще 4: лютий, березень, квітень, травень. Загалом: 8 місяців по 4,5 тижні у кожному і 6 годин на тиждень. 216 годин на рік. Це при тому, що у середньому місяці 180 робочих годин.

Виходить, що будь-який річний курс можна опанувати всього за півтора місяця, а за бажання (або необхідності) — за місяць. Виходить, що багаторічне навчання у виші, яке у більшості припадає фактично на найпіковіші роки з точки зору здатності засвоювати знання, є одним із найменш ефективних періодів нашого життя.

7. Брак практичних навичок, які у багато разів цінніші за теорію

У житті і на роботі на першому місці завжди стоїть результат, досягнення якого потрібно добиватися практичними діями. А знання теорії не варті майже нічого без практики. Саме в цьому одна з найслабших сторін сучасної вищої освіти — фундаментом програми будь-якого вишу є викладання теорії, застосовувати яку студентам доведеться вже самостійно.

Саме тому блискучі студенти, які закінчили виш із відмінними оцінками, у житті часто не досягають помітних результатів, тоді як недбалі студенти і двієчники, які часто взагалі не мають вищої освіти, зрештою стають суперуспішними.

Значення у житті має тільки практика. Чим більше у вас знань на шкоду навичкам, тим менше від них користі. Величезний багаж теорії, яка ніяк не застосовується на практиці, у реальному житті часто виявляється пасивом, що тягне вас вниз. Сумно, але це так.

8. У вишах викладають загальні і застарілі знання

Але навіть теорія, на яку традиційна освіта неминуче робить акцент, часто виявляється не тієї якості. Так вже влаштований світ, що теорія слідує за практикою, а не навпаки. Тому знання, які викладають в університетах, нерідко бувають, скажімо так, не першої свіжості, особливо у тих вишах, які відверто не претендують на місця у топах найкращих навчальних закладів світу. Викладачі, найуспішніші з яких більшу частину власної кар’єри займалися розвитком навички навчання студентів, а не самої професії, яку вони викладають, не мають і не можуть мати тієї глибини знань, яка є у досвідченого і затребуваного на ринку професіонала-практика.