Сергій — професійний боєць із Кишинева; його життя кардинально змінила спортивна травма. Одного разу він вирішив поділитися історією успіху, а точніше, розповісти, як можна оговтатися від удару долі та знайти себе зовсім в іншій сфері. Нехай ця історія стане для вас мотивацією до того, щоб не здаватися й докладати більше зусиль для досягнення своєї мрії.
Історія спортивних перемог
У школі Сергій був здібним учнем: дуже добре справлявся з точними науками, добре рахував і розв'язував логічні задачі. Але часи змінюються, і підлітком він серйозно взявся за спорт: були змагання, перемоги й поразки. Мріяв стати професійним бійцем і заробляти цим на життя.
Найбільшими досягненнями в спортивній кар'єрі Сергій вважає третє місце на чемпіонаті світу з бойового самбо (Москва, 2012), дворазове звання чемпіона країни з бойового самбо та багато перемог на міжнародних турнірах з ММА та боротьби.
Проте життя має свої плани, і земля потроху почала тікати з-під ніг. Низка поразок, травми й найстрашніше — заборона медкомісії виступати на змаганнях — поставили хрест на мріях Сергія.
Довгий пошук себе
Спорт на той час був єдиним сенсом життя Сергія, і, втративши його, він втратив і себе. Щоб оговтатися, знадобилося три з лишком роки. Він поїхав за кордон і працював будь-де: і на будівництві, і посудомийником, і прибиральником. Брався за будь-яку роботу, аби заробити собі на хліб і спробувати знайти нову справу в житті.
Депресія, фіаско, безглуздість існування — ось слова, якими можна описати той період. Але водночас це був період пошуку та здобуття нового себе.
Випадкова зустріч, яка змінила життя
Одного чудового дня взимку 2017-го року випадкова зустріч у спортзалі з людиною, яку Сергій доти не знав, стала першим кроком на шляху до нового життя, за що він їй вдячний донині. Після тренування Вася (так звуть цього знайомого) запропонував Сергію підвезти його.
Сергій помітив, що той має круту тачку, хоча на бандита не схожий — надто добрий погляд. І він запитав Васю, чим той займається. Той сказав, що працює в ІТ, та трохи розповів про особливості своєї роботи.
Тоді Сергій згадав, що в універі (навчався в Політехнічному, але не закінчив) у нього добре йшло програмування — Assembler, C++ — і він навіть написав кілька програм. Однак було це давно, майже все забуто, і мова С++ здавалася надто складною, щоб починати знову.
Вася порадив вивчати Java. Сергій подякував йому, але на деякий час відклав цей порив до ІТ. Через місяць він знову поїхав на заробітки до Лондона, знову працював удень на будівництві, а вночі — прибиральником у банкетному залі, охоронцем на дискотеці, посудомийником у ресторані.
Початок навчання
Згодом Сергій повернувся до ідеї стати програмістом. Почав перелопачувати інтернет у пошуках ресурсів для вивчення Java й отак натрапив на JavaRush. На той час він ще скептично ставився до онлайн-навчання, особливо на платних платформах. Але JavaRush зачепив оформленням, кумедною й теплою історією про Аміго.
Сергій узяв преміум-передплату й вечорами після роботи й тренувань почав вивчати рівень за рівнем. За його словами, це були найприємніші моменти. Він з нетерпінням чекав вечора, коли буде вільний час, щоб читати матеріал і розв'язувати задачі.
Так новачок дійшов до 21-го рівня. Ці заняття тривали з квітня по вересень 2017 року.
Стажування й перша робота
Незабаром Сергій дізнався від знайомих та із сайтів з вакансіями, що в Кишиневі є компанія Endava, яка проводить набір на стажування. Він вирішив спробувати й відправив резюме. Після трьох інтерв'ю його взяли на стажування. Минуло 3 місяці напруженого навчання та роботи в команді, після чого Сергій з іншими учасниками презентував проєкт на задану тему.
Після закінчення стажування йому зробили пропозицію, від якої він не зміг відмовитися, — запропонували роботу!
Про свою компанію Сергій каже так: «У нас динамічна робота, чудова команда, чудові зарплати й чимало можливостей для професійного зростання».
Протягом першого року на позиції розробника він склав іспит OCA8, піднявся на JavaRush до 26-го рівня, а згодом закінчив і весь курс. Він, як справжній спортсмен, не має наміру зупинятися та робить усе, щоб зростати й надалі.
Адже програмування — це нескінченний (але приємний) процес навчання й розвитку.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ