Лекції

Розбираємо параметр vararg у Kotlin: навіщо він потрібен, як виглядає виклик із будь-якою кількістю аргументів (зокрема й f()), чому всередині функції це «майже масив» (можна використовувати size, indices та індексацію), які є обмеження (лише один vararg), і як застосовувати це на практиці — від утиліт say()/ hint() до простого debug().

Розбираємося, як проєктувати сигнатури з vararg у Kotlin: чому «хвіст» аргументів майже завжди розміщують наприкінці, що відбувається, коли vararg стоїть не останнім (і чому тоді потрібні іменовані аргументи), як поєднуються значення за замовчуванням та іменовані аргументи, а також яке правило діє, коли ви пропускаєте параметри зі значеннями за замовчуванням. Наприкінці — шпаргалка щодо порядку параметрів і список типових помилок.

Розбираємося, чому масив не можна «просто так» передати в параметр vararg, як працює spread-оператор * у Kotlin, чим відрізняються Array<T> і примітивні масиви на кшталт IntArray, коли потрібен toTypedArray(), і як правильно передавати vararg далі в інші функції. Наприкінці — добірка типових помилок і короткі правила, щоб не застрягати на невідповідності типів.

Розбираємося, чому для vararg-функцій обовʼязково треба зафіксувати контракт щодо «порожнього набору»: коли доречно повертати нейтральне значення, коли краще зробити версію ...OrNull і повернути null, а коли правильніше одразу падати через require(...). Дорогою розглянемо типові пастки на кшталт xs [ 0 ], оператор Елвіса ?:, spread‑оператор * і приклади з міні‑застосунку «Вгадай число».

Розбираємося, як проєктувати невеликі консольні утиліти на Kotlin так, щоб код у main читався як сценарій. Вчимося використовувати vararg для «наборів» рядків і чисел, виносити налаштування в параметри після vararg (через іменовані аргументи), а також правильно проксувати набори аргументів через spread‑оператор * під час побудови ланцюжків утиліт ( printBlock, log, info/ error).