Лекції

Розбираємося, чому primary constructor у Kotlin — це публічний контракт класу: чим параметр конструктора відрізняється від властивості (і коли потрібен val/ var), як проєктувати зручний API для створення обʼєктів на прикладі Expense, навіщо використовувати значення за замовчуванням та іменовані аргументи, а також як свідомо обирати мутабельність, щоб типи залишалися зрозумілими й безпечними.

Розбираємося, як працює init-блок у Kotlin: коли він виконується, як використати його для нормалізації введення ( trim(), lowercase()), підготовки похідних властивостей (наприклад, summary), фіксації інваріантів через require(...), а також як читати порядок виконання кількох init-блоків. Наприкінці — типові помилки проєктування й практичні поради для консольних застосунків.

Розбираємося, навіщо в Kotlin потрібні вторинні конструктори, як працює делегування через this (...), чому важливо зберігати єдиний шлях ініціалізації через primary-конструктор і init, а також як перетворити secondary constructors на «адаптери» для сирого введення (рядки, CSV, часткові дані) на практичному кейсі Expense.

Розбираємо, у якому порядку Kotlin створює об’єкт: спочатку виконуються ініціалізатори властивостей ( val/ var), потім init-блоки (згори вниз), і лише після цього — тіло secondary constructor. На прикладах із println(), require() і делегуванням : this(...) вчимося правильно «лагодити» вхідні дані перед перевірками та уникати прихованої важкої роботи в ініціалізаторах.

Розбираємо підхід fail-fast у Kotlin і два ключові інструменти валідації: require(...) для вхідних аргументів (із IllegalArgumentException) та check(...) для коректності стану (із IllegalStateException). На практичних прикладах (класи Expense і ExpenseTracker) показуємо, де ставити перевірки, як писати корисні повідомлення у форматі «очікували → отримали» та як акуратно перехоплювати ці помилки на рівні main.