“Коли ментор дві години пояснює тему з усіх сторін, це дуже допомагає просунутись у її розумінні”. Історія студента Java-університету Андрія

Це продовження серії історій про студентів, що навчаються на менторському курсі JavaRush. Під час річного навчання на курсі студенти опановують Java завдяки вирішенню задач, лекціям, підтримці менторів та кооперації з іншими учнями у групах. Четверта історія – про Андрія Слободиського з Вінниці. За освітою Андрій – еколог, проте жодного дня за спеціальністю не працював, вона виявилася незатребуваною. Програмування цікавило його давно, тому знайшовши JavaRush, він почав навчання.

“Мені завжди подобалась Java”

Я навчався в університеті на еколога. Довчився до рівня магістра і зрозумів, що працевлаштуватися з цією спеціальністю в Україні вкрай важко. Спеціалісти цього профілю займаються тим, що розраховують для підприємств допустиму норму викидів заборонених речовин під час виробництва. Екологу можна влаштуватися на таку роботу або в державних, або у приватних структурах. В державні структури дуже важко влаштуватись через кумівство, всі посади вже зайняті, а у приватні можна, але зарплати там дуже маленькі. Наприклад, займаєшся проєктом кілька місяців, розраховуєш викиди речовин. Якщо десь помилку зробив, то це може вилізти у десятки тисяч гривень штрафу. При цих умовах все одно отримуєш мінімальну зарплату. Я подивився на це все і подумав: “Це дуже цікаво, але не хочу”. Зараз мені 31 рік. За час після закінчення університету я встиг попрацювати багато де. Три роки збирав меблі на замовлення, з’їздив на заробітки до Польщі, трохи на складах попрацював. Останнє моє місце роботи було на заводі – робив джгути для автомобілів. Звісно, мене це не влаштовувало. Я вже давно замислювався про роботу розробником. Мені б хотілося зробити багато корисного для цього світу, а знання мови програмування це сильний інструмент впливу на сучасний комп’ютеризований світ. Після університету намагався вивчати PHP, але для мене ця мова виявилася надто складною. Тоді я подумав про Java. Мені завжди подобалась ця мова, бо вона універсальна, нею можна запрограмувати будь-що. Таким чином, шукаючи можливості вивчити цю мову, я одного разу знайшов JavaRush. Я почав займатися у застосунку JavaRush для мобільного телефону. Отримав там основи, зрозумів, що це моє. Не треба було завчати те, що означає певний символ (на відміну від мого вивчення PHP), я міг одразу інтуітивно зрозуміти як працює код. Через півроку самостійного навчання у застосунку я зрозумів, що мені важко проходити складні теми без допомоги зі сторони. Незабаром мій брат, що підтримував мене на шляху опанування нової професії, скинув мені посилання на програму Java-університету. Це було вирішенням моєї проблеми, адже на курсі була підтримка менторів. Незабаром я почав займатися на курсі з підтримкою менторів. На перших модулях мені було доволі легко, тому що я встиг отримати базу. Але порівняно з самостійним навчанням, на курсі з ментором було багато нової інформації, яку я раніше не знав. Коли ментор дві години пояснює певну тему з усіх сторін, це дуже допомагає просунутись у її розумінні. Java-університет дав мені більш глибоке розуміння базових тем.

“Я пройшов довгий шлях навчання”

24 лютого 2022 року я зустрів на нічній зміні на заводі. Була 6-та ранку, я працював у навушниках і раптом помітив, що люди навколо нервують. “Що сталося”, – я спитав у колег. Мені сказали: “Війна прийшла”. Я увімкнув радіо і тоді дізнався, що відбувається повномасштабна війна, йде наступ на Київ. Пам’ятаю, як дві години йшов додому пішки з роботи через усю Вінницю, тому що транспорт зупинився. Через війну завод, на якому я працював, зупинив виробництво. Кілька місяців мені ще виплачували мінімальну зарплату “за простой”, а за півроку завод остаточно закрили і всіх скоротили. Весь цей час від початку війни я намагався навчатися у Java-університеті і підпрацьовував на підробітках, щоби було що їсти. Поки що повноцінної роботи в мене немає. Зараз я навчаюсь на 5 модулі Java-університету, ми проходимо фреймворки Spring i Spring Boot. Я пройшов довгий шлях, це вже фінальний етап, після якого почну шукати роботу. В Java-університеті мені імпонує те, що ментори завжди на зв’язку і відповідають на питання, що виникли. Завдання дуже цікаві, складні, змушують подумати. Лекції можна слухати наживо і у записі. Це дуже зручно, адже якщо пропускаєш, можна послухати у зручний час, перемотати і повернутись до незрозумілого місця. Завдяки записам лекцій я можу займатися у власному темі, швидко наздогнати те, що пропустив. Скоро буду готувати фінальний практичний проєкт, який запланований на кінець навчання.

Порада для тих, хто хоче вивчити програмування:

Спробувати і почати. Шукати своє. Популярність мови програмування не завжди відповідає вашому внутрішньому відчуттю цієї мови. Якщо вам подобається синтаксис мови, то вам буде приємно розробляти на ній. Навіть якщо сьогодні ніхто не пропонує роботу, завтра може бути недостаток кадрів у цьому напрямку. Робота має бути приємною, інакше це насилля над психікою.