Це продовження серії історій про студентів, що навчаються на менторському курсі JavaRush. Під час річного навчання на курсі студенти опановують Java завдяки вирішенню задач, лекціям, підтримці менторів та кооперації з іншими учнями у групах.
Четверта історія – про Андрія Слободиського з Вінниці. За освітою Андрій – еколог, проте жодного дня за спеціальністю не працював, вона виявилася незатребуваною. Програмування цікавило його давно, тому знайшовши JavaRush, він почав навчання.
“Мені завжди подобалась Java”
Я навчався в університеті на еколога. Довчився до рівня магістра і зрозумів, що працевлаштуватися з цією спеціальністю в Україні вкрай важко. Спеціалісти цього профілю займаються тим, що розраховують для підприємств допустиму норму викидів заборонених речовин під час виробництва. Екологу можна влаштуватися на таку роботу або в державних, або у приватних структурах.
В державні структури дуже важко влаштуватись через кумівство, всі посади вже зайняті, а у приватні можна, але зарплати там дуже маленькі. Наприклад, займаєшся проєктом кілька місяців, розраховуєш викиди речовин. Якщо десь помилку зробив, то це може вилізти у десятки тисяч гривень штрафу. При цих умовах все одно отримуєш мінімальну зарплату. Я подивився на це все і подумав: “Це дуже цікаво, але не хочу”.
Зараз мені 31 рік. За час після закінчення університету я встиг попрацювати багато де. Три роки збирав меблі на замовлення, з’їздив на заробітки до Польщі, трохи на складах попрацював. Останнє моє місце роботи було на заводі – робив джгути для автомобілів.
Звісно, мене це не влаштовувало. Я вже давно замислювався про роботу розробником. Мені б хотілося зробити багато корисного для цього світу, а знання мови програмування це сильний інструмент впливу на сучасний комп’ютеризований світ.
Після університету намагався вивчати PHP, але для мене ця мова виявилася надто складною. Тоді я подумав про Java. Мені завжди подобалась ця мова, бо вона універсальна, нею можна запрограмувати будь-що. Таким чином, шукаючи можливості вивчити цю мову, я одного разу знайшов JavaRush.
Я почав займатися у застосунку JavaRush для мобільного телефону. Отримав там основи, зрозумів, що це моє. Не треба було завчати те, що означає певний символ (на відміну від мого вивчення PHP), я міг одразу інтуітивно зрозуміти як працює код.
Через півроку самостійного навчання у застосунку я зрозумів, що мені важко проходити складні теми без допомоги зі сторони. Незабаром мій брат, що підтримував мене на шляху опанування нової професії, скинув мені посилання на програму Java-університету. Це було вирішенням моєї проблеми, адже на курсі була підтримка менторів. Незабаром я почав займатися на курсі з підтримкою менторів.
На перших модулях мені було доволі легко, тому що я встиг отримати базу. Але порівняно з самостійним навчанням, на курсі з ментором було багато нової інформації, яку я раніше не знав. Коли ментор дві години пояснює певну тему з усіх сторін, це дуже допомагає просунутись у її розумінні. Java-університет дав мені більш глибоке розуміння базових тем.
“Я пройшов довгий шлях навчання”
24 лютого 2022 року я зустрів на нічній зміні на заводі. Була 6-та ранку, я працював у навушниках і раптом помітив, що люди навколо нервують. “Що сталося”, – я спитав у колег. Мені сказали: “Війна прийшла”. Я увімкнув радіо і тоді дізнався, що відбувається повномасштабна війна, йде наступ на Київ. Пам’ятаю, як дві години йшов додому пішки з роботи через усю Вінницю, тому що транспорт зупинився.
Через війну завод, на якому я працював, зупинив виробництво. Кілька місяців мені ще виплачували мінімальну зарплату “за простой”, а за півроку завод остаточно закрили і всіх скоротили.
Весь цей час від початку війни я намагався навчатися у Java-університеті і підпрацьовував на підробітках, щоби було що їсти. Поки що повноцінної роботи в мене немає. Зараз я навчаюсь на 5 модулі Java-університету, ми проходимо фреймворки Spring i Spring Boot. Я пройшов довгий шлях, це вже фінальний етап, після якого почну шукати роботу.
В Java-університеті мені імпонує те, що ментори завжди на зв’язку і відповідають на питання, що виникли. Завдання дуже цікаві, складні, змушують подумати. Лекції можна слухати наживо і у записі. Це дуже зручно, адже якщо пропускаєш, можна послухати у зручний час, перемотати і повернутись до незрозумілого місця. Завдяки записам лекцій я можу займатися у власному темі, швидко наздогнати те, що пропустив. Скоро буду готувати фінальний практичний проєкт, який запланований на кінець навчання.
Порада для тих, хто хоче вивчити програмування:
Спробувати і почати. Шукати своє. Популярність мови програмування не завжди відповідає вашому внутрішньому відчуттю цієї мови. Якщо вам подобається синтаксис мови, то вам буде приємно розробляти на ній. Навіть якщо сьогодні ніхто не пропонує роботу, завтра може бути недостаток кадрів у цьому напрямку. Робота має бути приємною, інакше це насилля над психікою.
Дорогие модераторы и остальное комьюнити, торжественно обещаю не забыть про Джавараш , как про "отстреленную ступень", и описать здесь своё первое трудоустройство! )
Вообще же, простите , реально грустно такая "история успеха" смотрится, к тому же единственная за последние полгода, хм...
Чувак, ти звісно молодець, але історія успіху пишеться ПІСЛЯ його досягнення, так як в тебе попереду напевно найскладніший відрізок з пошуком роботи :) Але тим не менше, удачі, без неї на етапі пошуку роботи в сучасних реаліях не обійтись.
Юлія не чувак ) Це цикл статей про студентів, і ці історії ініційовані не ними.
Взагалі є багато причин, чому ці історії доречні щодо написання і до знаходження роботи.
99.9% студентів джава раша після знаходження роботи не пишуть свої історії і назавжди пропадають з радарів.
Тому що навалюється новий проект, нові клопоти, а джава раш як відпрацьована ступінь відстрелює, виконавши свою роботу.
То хоч так ці студенти можуть встигнути пошарити свої думки та історії
Також, і мабуть саме головне, пошук роботи і влаштування це як фінальний відрізок марафону.
Він самий важливий і часто самий важкий (хоча якщо все було зроблене вірно, то там вже тіло саме занесеться по інерції та на автоматі, та то вже у кожного свої відчуття)
А от багато чого відбувається до, це які умови були перед початком вивченням джави, де і яку людина бере мотивацію, як навчається, які думки які можуть зрезонувати
Пошук роботи однозначно самий важливий для результату відрізок, але самим складним він буде далеко не для всіх, річ в тому, що в процесі навчання дуже багато криз, сама часта криза яку не проходить більшість це на початку, де 8-9 з 10 відвалюються.
Тому навіть до стадії пошуку роботи дійти, це неабищо )
Хоча звісно, в цілому логічніше виглядає закінчені історії, але тут потрібно враховувати контекст, це цикл історій про студентів, що навчаються.
Ну і ще додам, що чим правиільніше пройдене навчання, тим менше роль удачі при пошуку роботи.
Про реалії потрібно забути, були кризи на ринку 2008, 2014 з обвалом долара, був ковід, зараз війна, завтра атака інопланетян, завжди щось буде.
А люди як знаходили раніше так і зараз знаходять і удача тут взагалі якраз на останньому місці мабуть, на першому вірні орієнтири (в т.ч. розумітизовнішні реалії по цимбалах), дисципліна і наполегливість.
Мене наприклад часто аж коробить коли кажуть про "зараз важко", коли на інтерв`ю приходять нулячі кандидати, які недопрацьовають і я можу тільки уявити як вони потім розкажуть "ну війна ж, що ж хотіли".
Я розумію, коли людина фрустрована подіями і не може зібрати докупи себе і просідає продуктивність, мотивація чи дисципліна, так.
Але я проти спроб оцінювати стан ринку тими, хто не має досвіду роботи, не був всередині цього ринку, не розуміє як воно працює.
Так, ситуація складна і халяви на дурачка залетіти зараз менше, згоден. Але джунів брали рік назад і беруть зараз, і ця вся конкуренція купа сотень на місце, вона була і три роки назад і 4 і 5. Тут же структуру розуміти потрібно цих цифер, що 60% з цих людей на вакансію нулячі, ще 20-30% середнячки з великими пробілами у знаннях які не дуже розуміють що вимагається від трейні і тим паче джуніора, і толкового джуна знайти навіть зараз, це ще тре пошукати.
Тому пахати, пахати і ще раз пахати, і дуже важлива пріоритезація, що робити, як вчити, що важливіше, що менш важливо, плюс резюме яке у 90% говорить рекрутеру "не бери мене! я нічого не знаю і не вмію!", пошук роботи це взагалі ще окремий вид мистецтва, і без менторів чи допомоги складно. Але ж навіть на джава раші купа людей працює і може підказати, варіанти насправді є, і це мабуть самий головний виклик, або наполегливістю і стійкостю, або знайти допомогу з тим усім.
+ в трендах - ноу блеймінг культура, фокус на рішеннях, а не на тому, хто винен і що навкруги не так.
Тому все в наших руках, не перекладуйте відповідальність по навчанню з ваших плеч на якісь зовнішні фактори, це зручно, комфортно, але це не правильно по суті.
Якщо ви доведете себя до потрібного технічного рівня який має знати джун, то робота буде, не кажу про те що це буде за 1 день, бо робота і раніше могла шукатися по півроку-рік )
Тут же фішка в тому, що люди не знаючи як було раніше, думають що це тільки зараз через війну так, хоча якщо пошукати в гуглі за часом старі матеріали то видно, що пошук першої роботи в ІТ завжди був складним процесом.
Ринок і зараз має для вас можливості, але чи зможете ви ними скористатися залежить виключно від вас.
Успіхів і більше віри в себе!
З Юлією трішки прокол вийшов, не звернув увагу, пардон)
Відносно решти - абсолютно згоден зі всім, і про недоречність ниття, і про нульовість більшості личинок джунів(я теж туди відношусь, так як початкові знання самої джави і уміння написати елементарний круд на спрінгу це лише підніжжя гори), і про те що джуни будуть потрібні завжди, і те що якщо кандидат толковий то робота для нього знайдеться раніше чи пізніше, але все таки мій пойнт був трішки іншим і залишається не змінним - історія успіху це щось завершене, чого немає в данній нарративі. Стаття хороша, але вона, на мою думку, мала б бути в іншому розділі. Це як перший принцип солід(той що сінгл респосібіліті) - в історіях успіху повинні бути тільки історії успіху, а всі інші історії - в своїх визначених категоріях :)
в захист нулячих кандидатів, не завжди зрозуміло чи готовий пройти співбесіду, чи ні,
тому що часто не тільки зустрічаєш історії коли хтось пише по типу - "та я вчив джаву один місяць та курс по спірн алішева пройшов та мене взяли", також часто на ютубі можно зустріти мок-співбесіди де багато зних прості, а деякі дуже складні, а деякі середні,
також коли говорять про стек теж часто всі вказують різні штуки,
не в тому сенсі що технології різні а в їх кількості хтось тіки джаву та спрінг дату, хтось додає jdbc хтось ще хабірнейт, також можна зустріти такі думки, що після першої співбесіди не завжди зрозуміло чи дійшов ти до того рівня, тобто рівня змоги працювати розробником чи ні, і кажуть по типу пройди декілка співбесід і зрозумієшь, хтось взагалі каже що більше навчився на співбесідах ніж на курсах там або з книги, по типу виписував питання на які не дав відповідь і вчив, і кожну співбесіду краще себе показував, плюс софт скіли качав...
Тому на мою думку не слід так звинувачувати кандидатів в тому що вони такі погані що не довчили якесь красно-червоне дерево та не вирішили усі задачі на літкоді або не згадалу Дуже важливу аннотацію, тобто кандидати це люди які шукають роботу і вони готові вивчати складні технології, і прийшли на співбесіду хочаб подивитить як воно взагалі проходить...
Тобто це дуже рідкі кейси коли кандидат може думати - "та мені пофіг на вашу компанію, і взагалі на всі ваші вимоги я просто хочу лутати кеш", да люди хочуть заробляти але тільки кончені будуть на серйозних щах нічого не вчити кожну співбесіду але відклікатися, в основному усі стараються.
Тому все в наших руках, не перекладуйте відповідальність по навчанню з ваших плеч на якісь зовнішні фактори
що до цього тезису, то на мій погляд - і так і ні, часто виникають моменти коли сам, або на чиємось прикладі бачиш як хтось тупо щось не робить тому що луна не в тій фазі, але бувають дійсно випадки коли ну ні як не міг щось зробити через обставини,
снаряд у дом попав, руки відірвало, інтерент вимикнули, світло вимикнули, але добре це можливо не такі часті випадки, ось в мене був, кстаті нещодавно такий випадок, - з'явилося в мене бажання провірити свої сили, мов вдруг я вже готовий до справжньої співбесіди, до речі подивився я біля 20ти співбесід на ютубі де з великим перевісом на кожній співбесіді я відповідав на багато питань, на деяких взагалі на усі, на деяких відсотка на 3, тобто мало, і як зрозуміти?
ну добро думаю зпробую, попав на першу співбесіду де мене і в хвост і в гриву я відповів на пару питань з двадцяти десь, і я зрозумів моменти де не довчив, але тут мені у той же день прилітає запрощення на ще одну співбесіду, чи повинен я буд відмовитися через результати першої співбесіди? я вирішив що нічого не тіряю вже ну тобто я перестав віклікатися тому що зрозумів що є ще куди копати та вчити, але саме це запрошеня прилітіло тому що я відклікався ще неділю назад, у результаті чого час між першою і другою співбесідою був один день, чи повінен я казати що толком нічого не вспівг довчити, і звістно знов на ті питання я не відповів що були на попередній співбесіді, чи є моя вина? до речі на другій співбесіді я на півтори години довше продержався))
тобто виникла така обставина що тупа проходило дві співбесіди підряд, тобто дійсно не було достатьньо часу опрацювати питання з першої як вже друга на наступний день...
але взагалом я згоден з твоїми думками, і наприклад дійсно не потрібно щось про ринок там якісь свої аналізи казати коли вчора сам тілки почав мову програмування вчити)
Vlad, ну я саме на співбесіді не записував не до того було, але усе запам'ятав,
на задачі посипався там потрібно було вирішити 3 задачі я першу зробив і третю а другу потрібно було зробити як першу тільки за О(n) в мене тільки за О(n) + (On) + O(logn) ніби так якщо я правильно порахував ну тобто використовуючи методи я зміг зробити а коли потрібно було самому написати алгоритм то трохи запутався,
що до питань то на коллекціях підвалили, були питання трохи не стандартні тим що на ютубі зазвичай задають, задали питання більше з бізнес сторони якщо так можно назвати, по типу є в нас парковка для машин, і в якій стуктурі будемо зберігати їх, я сказав що хеш мапа і спробував аргументувати ніби машина це велью а ключ це номер паркувального місця і т.д., і ніби норм відповідь, далі задали питання - якщо є охоронці на цій парковці то в якій структурі їх зберігати? тут я подумав і певно не правильно я зклонявся більше в сторону списків, але вони почали накидувати питання одне за одним на кожний мій аргумент і я не зміг відбитися=) але вони дали відповідь що краще у множині тобто сет, звістно теж аргументували, я подумав і погодився тому що дійсно краще пояснили, але це норм навіть добре буду знати що можуть і з цієї сторони підійти...
Взагалі по питанням по джава кору то ніби не складно, більше валють на питаннях по спрінг базам даних та коллекціям, тому зараз я працюю над цими темами...
Цікаві питання, я б сказав нафіть специфічні) По парковці мали б озвучити якісь вимоги, бо абстрактно ті місця можна зберігати в чому завгодно, а от під конкретні вимагання можна було б підібрати специфічну структуру данних.
бо абстрактно ті місця можна зберігати в чому завгодно
звістно хоч в массиві)
що до вимог, нічого не казали, можливо хотіли щоб я сам проаналізовував ситуацію та вибрав,
але все одно дивно, тому що я ніколи не користувався функціями парковки, в мене машини не має))) тобто я не міг у повному обсязі проаналізувати подібну ситуацію, та як там працюють охоронці і т.д.)
а взагалі пофіг))
Або скоріше за все тобі самому потрібно було поуточняти, тому що ти не можеш бути експертом в кожному домені і в особливостях його функціонування(так як в даному випадку ти не водій і не розумієш які можуть бути характеристи в парковки, на що потрібно звернути увагу) і як потенційний розробник, ти повинен уточнити у клієнта ті деталі, які тобі потрібні для реалізації продукту. Якось так я це бачу :)
Тому на мою думку не слід так звинувачувати кандидатів в тому що вони такі погані що
ми говоримо за різні речі, я говорю за конкретних людей, які я знаю як готуються з різних боків, деяких знаю як знайомих чи друзів і бачу як і що роблять, інших як інтерв'юер.
І я ніби не казав про "погані", не потрібно змішувати категорію, я казав про конкретну категорію людей, які відповідають декільком ознакам, мають слабкі знання, не ходять для перевірки, а хочуьт роботу, не навчаються і не докладають зусиль і саме головне, вважають що їм вже винні всі і вони і так вже перетрудились.
Погано це чи добре, не мені судити, я просто акцентую увагу на тому, що багато можливостей втрачаються по причині самих людей, а не зовнішних факторів.
Ті хто стараються, не виходить, чи нема можливості навчатися бо сім'я, робота чи ще щось, чи хто ходить на співбесіду чисто щоб себе потестувати, це абсолютно ок, тут претензій нема.
Та й ті хто не стараються, до них претензії в основному за зарозумілість за наявності, якщо люди просто легко відносяться до життя, ну, це їх вибір, таке часом теж працює, роботу знайдуть, може сьогодні легко відносяться, а завтра будуть старатися, хто ж зна.
Я писав про те, що учня початківця від конкурентноздатного кандидата відрізняє вміння брати відповідальність, за своє навчання, дії, вчинки та життя. Якщо людина принаймні усвідомлює і приймає це, ну не знаю не довчив, забув, ну от блін, да, забув, це теж норм.
Якщо "та чого мене питати, платіть мені сто тисяч мільйонів, щоб мати право таке в мене запитувати" тут в мене вже питання, бо на співбесіді визначають чи можуть довірити людині певну ділянку відповідальності, при цьому будуть скидки якщо джун на час та якість, і щоб це зрозуміти, то відношення до навчання та загальна адекватність це маст хев.
чи повинен я буд відмовитися через результати першої співбесіди? я вирішив що нічого не тіряю вже ну тобто я перестав віклікатися тому що зрозумів що є ще куди копати та вчити, але
Звісно ні, ти поступив абсолютно правильно, ну дивись, тут завжди потрібно робити скидку на точність формулювань, вона може плавати, ті фактори що ти перерахував, дійсно є і вони об'єктивні, чи вони впливають? Звісно.
Під відповідальністю, я маю на увазі ставлення людини то своїх дій і щодо того, що у її волі.
Якщо снаряд попав, це зовнішний фактор і не довчив, так, якщо руки ноги цілі і є мотивація, тоді людина ще довчить, хай довше, інакше, чи просто навіть прийде непідготовленою, але річ у своєму ставленні до цього, "я мав пройти тему, але не зміг через снаряд" і порівняй з іншою позицію, яку я критикую "та я і не мав це вчити і так зійде, а якщо мене не візьмуть на роботу, то все через війну", ось що я маю на увазі під відповідальністю, це робити все що можливо, в тих рамках які є.
А по співбесідах звісно, чим більше тим краще
Я просто хочу зробити акцент саме на можливостях, ракета в будинок то зрозуміло, я маю на увазі саме те, що якщо є можливість щось робити, то треба то робити.
Якщо по якійсь причині не робиться, потрібно говорити чесно собі , ну блін, ну от прошарився, не зміг зібратися докупи, не довчив, ну дєло житєйське.
Просто є люди, тут поки у гілці я їх не спостерігаю наче ) Які люблять перекладувати з хворої голови на здорову.
Зараз складні часи, так уж сталося що на нашу долю випало жити у війну, окупації і ракети зверху, але це історичні часи, ніхто не буде звинувачувати "слабак, що він размазня не зміг сфокусуватися на програмуванні", це вже як воно вийде так і буде, аби всі живі здорові були.
Програмування не вовк в ліс не втіче, важко зараз, та кожен як може хай і старається.
Тут ключеве це наше відношення до цього, чи адекватне, чи ми явно хитруємо
Або скоріше за все тобі самому потрібно було поуточняти, тому що ти не можеш бути експертом в кожному домені і в особливостях його функціонування(так як в даному випадку ти не водій і не розумієш які можуть бути характеристи в парковки, на що потрібно звернути увагу) і як потенційний розробник, ти повинен уточнити у клієнта ті деталі, які тобі потрібні для реалізації продукту. Якось так я це бачу :)
це питання насправді на розуміння і досвід і вони одні із самих складних, якщо досвіду нема. Але плюс тут у тому, що дивляться як людина думає, тому це не те що, відповів не так і пішов геть.
Багато сценаріїв є, гарний варіант уточняти умови, на це звертають увагу, типу, скільки автомобілей, які операції з ними треба забезпечити, на трьох різних проектах чи три різни дева зробили б кожен по своєму.
Це типу як краще їсти спагетті, часом і ложку заюзають якщо треба, тому питання в цілому норм, просто думати вслух, дивляться які фактори людина враховує.
Домен та експертиза тут насправді другорядні, тому що три різні парковки можуть працювати по геть іншим принципам, якби я відповідав, я навіть і не знаю, мабуть теж би з мапи починав би, якийсь енам місце, і автомобіль туди, але тут вже виникають питання, який функціонал нам потрібно реалізувати, заради чого ми зберігаємо ці автомобілі, які нам операції із списком потірбні, які юз кейси.
Просто знати які авто зараз на парковці, це сет.
Менеджити місця, це був би список, бо табличка б типу була Place (і в ній там 1 місце, 2 місце ) і була б якась табличка Авто (запорожець 968, синій, номер РР3498ОО), звязок мабуть 1-1, тобто у Авто не було б власної айді, хоча (якщо авто переставляється на інші місця то зручніше мабуть 1-m + uniquness на place_id, щоб не міг бути один авто на 3х місцях одночасно)і у джава программі це по суті був мабуть сет (Set<Place> бо авто всередині Place), бо якщо ми хотіли б мати метод типу getPlaceById то ми юзали б репозиторій ме
метод відповідний.
А якщо нам треба опрацювати дані, то робимо на set forreach і робимо що нам треба.
List тут гірше, бо там можуть дублювання бути, а так у нас Сет і ми знаємо що нічого не повторюється, власне нам і треба деяка множина обєектів, індекси нам не потрібні, мапа тут теж ніяким боком за такої саме реалізації.
Та знову таки, головне думати вголос ) Тут питання не в правильності відповіді.
В общем, тримайтеся козаки і кому потрібно, успіхів з пошуком )
