Всім привіт мене звуть Олена, і я хочу стати програмістом Java. Це рішення я ухвалила у грудні 2015. Я нічого не знала про програмування, навіть, як змінну оголосити хоч якоюсь мовою програмування. У мене не було знайомих програмістів, я не працювала в ІТ компанії, взагалі нічого, що могло б хоч якось мені допомогти. Це не історія успіху, де зрештою я влаштувалася на роботу молодшим програмістом із чудовими перспективами, немає. Я досі вчуся і далеко не все виходить гладко. В інтернеті повно надихаючих постів – «програмувати може кожен», «старі за рік ставали чудовими програмістами» тощо. Все легко, весело та приємно. Я не знаю, хто пише ці пости, але вони мене, наївну жінку, надихнули. Я вирішила, що все буде справді просто і безболісно. Тим більше мені всього 25 років, На хвилі оптимізму я купила курси мобільного розробника Geekbrains і почала проходити 1 курс Java для новачків. Цей курс складається з 8 вебінарів (2 рази на тиждень) та маленьких домашніх завдань після кожного. Потім іде 2 курс. Загалом навчання триває 2-3 місяці, і, вуаля! - ти програміст. Але тут відбувається зіткнення із реальністю. Перед курсом тебе не попереджають, що більше половини зі сказаного викладачем ти не зрозумієш, і це незрозумілості зростатимуть сніговою грудкою. Тобі не кажуть, що для того, щоб зрозуміти суть наступного уроку, тобі потрібно прочитати все, що ти знайдеш на тему, подивитися все відео і запитувати знавців. А ще тобі не кажуть, що разом з тобою на курсі навчатимуться далеко не новачки у програмуванні, люди з вищою освітою, з реальним досвідом, які братиму активну участь у спілкуванні на вебінарі і ставитиму розумні питання, а ти їх навіть не зрозумієш. Загалом ти починаєш думати, що з тобою щось не так, програмування не для тебе, у тебе нічого не вийде, ти тупий і нездатний. Хоча, по суті, справа лише в різниці годин, витрачених на вивчення. Комусь потрібно більше часу, комусь менше. Але якщо чесно, то це і не важливо. Якщо ти хочеш програмувати, ніхто не зможе зупинити тебе! Звичайно, від курсів я отримала користь: мій нульовий рівень у програмуванні став вищим, але не так сильно, як я розраховувала. Після двох курсів я вирішила почитати книги з програмування. Всі рекомендували Шілдта та Еккеля, але я почала читати, і мені стало нестерпно нудно. Я вирішила спробувати Java Rush, тим більше що перші 10 рівнів там безкоштовні. Мене підкупило те, що вони наголошують на реальні завдання. Зрештою, хоч щось наближене до того, що треба робити на роботі!! Мені сподобався їхній підхід – не нудно, жарти якісь жартували по ходу справи, яка на початку кожного рівня мотивує лекцію про те, як круто бути програмістом. Курс прямо вчить насолоджуватисяJava програмуванням. Я активно займалася по ньому, але так як я працюю, все одно виходило надто повільно. Потім я знайшла нові рекомендації з книг – Хорстманн і Head First Java. Це дуже круті книжки! Хорстманн пише досить ясно, а Head First Java я просто обожнюю - вона весела, зрозуміло написана, з використанням різних підходів, наприклад картинок, для кращого засвоєння інформації. Її можна читати навіть просто так, для підняття настрою + вона написана досить простою англійською, а значить можна ще й мову підтягнути, що важливо! І ось починаються просвіти, коли складне завдання ти зміг вирішити з першого разу або коли плагін до IDEA встановив (я все-таки дівчинка, і з установкою програм у мене проблеми). Коли до тебе нарешті доходить, як створювати та використовувати об'єкти. Це чудовий час підйому. Але ти йдеш далі Java Rush і поступово читаєш літературу по темі, дивишся відео. Коли десь гальмуєш, то починаєш дивитися Info JavaRush, навіть реєструєшся там, щоб колись поставити розумне чи не дуже питання. Щоразу теми стають складнішими. HashMap взагалі мене вбив – я 4 дні не могла зрозуміти як працює ітератор, зі static ми довго знаходабо спільну мову, а StackTrace – це взагалі одна велика радість! Мотивація падає, а ти продовжуєш один у цьому всім варитися. На роботу або навіть на стажування тебе ніхто не візьме, адже потрібно знати як мінімум Java Core, а до його знання дуже далеко. Я не маю уявлення, як працювати з вхідними та вихідними потоками. Я не знаю, що таке серіалізація, багатопотоковість, виведення на консоль. Досі не розумію, що таке інтерфейс. Про фреймворки і Java EE взагалі мовчу, хоча ці знання будуть взагалі не зайвими на співбесіді. І ще періодично бувають такі моменти, коли ти вважаєш, що хоч щось знаєш, наприклад, як ініціалізувати рядок у Java. Начебто це вже пройдений етап, але потім несподівано дізнаєшся, що String має дуже багато корисних методів, наприклад, toCharArray(), toUpperCase(), compareTo(). І тут приходить розуміння: ти знаєш тільки верхівку айсберга, а не знаєш набагато більше. Навіщо я це все пишу? Поділіться, все справді так? Потрібно просто заткнутися і посилено день і ніч вивчати Java, дивитися відео, читати книги, вирішувати завдання, скільки влізе. І після кількох місяців такого самітництва життя увійде в нормальне русло: ти влаштуєшся на роботу, знову почнеш спілкуватися з іншими людьми, більше практикуватимешся, а не вивчати абсолютно нові теми щодня, з'явиться впевненість у своїх мізках і таке інше. Чи є якийсь варіант жити по-людськи вже зараз, коли твоїх знань ще не вистачає, щоб вирішити завдання, яке хоч скільки-небудь відповідає вимогам реального світу? У мене куплено річну підписку на Java Rush і курс мобільного розробника на GeekBrains, але це різні напрямки. Java Rush потім може запропонувати платне стажування, але це веб. GeekBrains - це android, objective c, swift. Щоб дійти до стажування на Java Rush, потрібен 30 рівень, а у мене як би 10! Набір розпочнеться лише у листопаді, оскільки серпень я вже пропускаю! На стажуванні буде чудово – там інші люди, терміни, наставник, коли я разом із кимось займаюся, у мене більше мотивації та духу змагання. Але це означає, що 20 рівнів потрібно пройти самостійно та ще 4 місяці тусити однією! На GeekBrains я можу почати вивчати той же Android у серпні, але я не впевнена, що це моє. Мене більше тягне до веб, але все ж таки думаю над цим варіантом (це старт через місяць і там люди). Напишіть, хто на досвіді, щоб ви зробабо на моєму місці? Дякую!
На хвилі оптимізму я купила курси мобільного розробника Geekbrains і почала проходити 1 курс Java для новачків. Цей курс складається з 8 вебінарів (2 рази на тиждень) та маленьких домашніх завдань після кожного. Потім іде 2 курс. Загалом навчання триває 2-3 місяці, і, вуаля! - ти програміст. Але тут відбувається зіткнення із реальністю. Перед курсом тебе не попереджають, що більше половини зі сказаного викладачем ти не зрозумієш, і це незрозумілості зростатимуть сніговою грудкою. Тобі не кажуть, що для того, щоб зрозуміти суть наступного уроку, тобі потрібно прочитати все, що ти знайдеш на тему, подивитися все відео і запитувати знавців. А ще тобі не кажуть, що разом з тобою на курсі навчатимуться далеко не новачки у програмуванні, люди з вищою освітою, з реальним досвідом, які братиму активну участь у спілкуванні на вебінарі і ставитиму розумні питання, а ти їх навіть не зрозумієш. Загалом ти починаєш думати, що з тобою щось не так, програмування не для тебе, у тебе нічого не вийде, ти тупий і нездатний. Хоча, по суті, справа лише в різниці годин, витрачених на вивчення. Комусь потрібно більше часу, комусь менше. Але якщо чесно, то це і не важливо. Якщо ти хочеш програмувати, ніхто не зможе зупинити тебе! Звичайно, від курсів я отримала користь: мій нульовий рівень у програмуванні став вищим, але не так сильно, як я розраховувала. Після двох курсів я вирішила почитати книги з програмування. Всі рекомендували Шілдта та Еккеля, але я почала читати, і мені стало нестерпно нудно. Я вирішила спробувати Java Rush, тим більше що перші 10 рівнів там безкоштовні. Мене підкупило те, що вони наголошують на реальні завдання. Зрештою, хоч щось наближене до того, що треба робити на роботі!! Мені сподобався їхній підхід – не нудно, жарти якісь жартували по ходу справи, яка на початку кожного рівня мотивує лекцію про те, як круто бути програмістом. Курс прямо вчить насолоджуватисяJava програмуванням. Я активно займалася по ньому, але так як я працюю, все одно виходило надто повільно. Потім я знайшла нові рекомендації з книг – Хорстманн і Head First Java. Це дуже круті книжки! Хорстманн пише досить ясно, а Head First Java я просто обожнюю - вона весела, зрозуміло написана, з використанням різних підходів, наприклад картинок, для кращого засвоєння інформації. Її можна читати навіть просто так, для підняття настрою + вона написана досить простою англійською, а значить можна ще й мову підтягнути, що важливо! І ось починаються просвіти, коли складне завдання ти зміг вирішити з першого разу або коли плагін до IDEA встановив (я все-таки дівчинка, і з установкою програм у мене проблеми). Коли до тебе нарешті доходить, як створювати та використовувати об'єкти. Це чудовий час підйому. Але ти йдеш далі Java Rush і поступово читаєш літературу по темі, дивишся відео. Коли десь гальмуєш, то починаєш дивитися Info JavaRush, навіть реєструєшся там, щоб колись поставити розумне чи не дуже питання. Щоразу теми стають складнішими. HashMap взагалі мене вбив – я 4 дні не могла зрозуміти як працює ітератор, зі static ми довго знаходабо спільну мову, а StackTrace – це взагалі одна велика радість! Мотивація падає, а ти продовжуєш один у цьому всім варитися. На роботу або навіть на стажування тебе ніхто не візьме, адже потрібно знати як мінімум Java Core, а до його знання дуже далеко. Я не маю уявлення, як працювати з вхідними та вихідними потоками. Я не знаю, що таке серіалізація, багатопотоковість, виведення на консоль. Досі не розумію, що таке інтерфейс. Про фреймворки і Java EE взагалі мовчу, хоча ці знання будуть взагалі не зайвими на співбесіді. І ще періодично бувають такі моменти, коли ти вважаєш, що хоч щось знаєш, наприклад, як ініціалізувати рядок у Java. Начебто це вже пройдений етап, але потім несподівано дізнаєшся, що String має дуже багато корисних методів, наприклад, toCharArray(), toUpperCase(), compareTo(). І тут приходить розуміння: ти знаєш тільки верхівку айсберга, а не знаєш набагато більше. Навіщо я це все пишу? Поділіться, все справді так? Потрібно просто заткнутися і посилено день і ніч вивчати Java, дивитися відео, читати книги, вирішувати завдання, скільки влізе. І після кількох місяців такого самітництва життя увійде в нормальне русло: ти влаштуєшся на роботу, знову почнеш спілкуватися з іншими людьми, більше практикуватимешся, а не вивчати абсолютно нові теми щодня, з'явиться впевненість у своїх мізках і таке інше. Чи є якийсь варіант жити по-людськи вже зараз, коли твоїх знань ще не вистачає, щоб вирішити завдання, яке хоч скільки-небудь відповідає вимогам реального світу? У мене куплено річну підписку на Java Rush і курс мобільного розробника на GeekBrains, але це різні напрямки. Java Rush потім може запропонувати платне стажування, але це веб. GeekBrains - це android, objective c, swift. Щоб дійти до стажування на Java Rush, потрібен 30 рівень, а у мене як би 10! Набір розпочнеться лише у листопаді, оскільки серпень я вже пропускаю! На стажуванні буде чудово – там інші люди, терміни, наставник, коли я разом із кимось займаюся, у мене більше мотивації та духу змагання. Але це означає, що 20 рівнів потрібно пройти самостійно та ще 4 місяці тусити однією! На GeekBrains я можу почати вивчати той же Android у серпні, але я не впевнена, що це моє. Мене більше тягне до веб, але все ж таки думаю над цим варіантом (це старт через місяць і там люди). Напишіть, хто на досвіді, щоб ви зробабо на моєму місці? Дякую!
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ