Продовження історії "бородатого енікею". Попередня частина тут .
Четверта спроба
Як ви, шановні колеги, напевно здогадалися, крила мені пообламали: з співбесіди я вилетів з тріском. Розробник таки має вміти програмувати сам, а не лише розбиратися в чужому коді та виправляти помилки. 24 рівнів на javarush.ru, та ще й призабутих на той час, було явно мало. Потім почався новий проект і вивчення Java довелося відкласти. Я переконував себе — це не більше, ніж на місяць. Потім на два. Потім ще. А потім усвідомив, що у мене в житті вже була подібна тупикова ситуація, коли я побоявся вибратися з «болота», і нічого хорошого з того не вийшло. Нині ж ситуація, можна сказати, ідеальна: закордонні компанії буквально «вичистабо» кадровий ринок, і попит на Java-розробників — величезний. Потрібно приймати рішення. Треба треба, тільки незрозуміло — що саме слід робити? Хоча, власне, чомусь незрозуміло — попереду літня відпустка, і є сайт javarush.ru. Виник цілком очевидний план:- Якнайшвидше піднятися до 30 рівня;
- зробити тестове завдання;
- потрапити на осінній реальний проект, до якого залишалося десь півтора місяці;
- закінчити реальний проект;
- отримати оффер.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ