Якщо на початку пандемії майже всі офісні працівники дружно раділи можливості попрацювати з дому, то за півроку все було вже не так райдужно. Раптом виявилося, що в офісі і зручніше, і можна наживо поговорити з колегами, зіграти в настільний футбол і так далі (цей список можна продовжувати досить довго). У цьому тексті ми проаналізуємо, чому люди виявабося не готовими до роботи чи навчання з дому, та розповімо, як собі допомогти.
Що кажуть дослідження: вигоряння та видалення пов'язані?
Згідно з новим національним дослідженням Pew Research Center, проведеним у Штатах, більшість американців, які працюють віддалено, не хочуть повертатися в офіс навіть після закінчення кризи коронавірусу. Але цифри виявабося не такими серйозними, як очікувалося: віддалення за минулий рік полюбабо лише 54% респондентів. Організація опиталабільше 10 тисяч американців. З них лише 20% працювали віддалено на початок пандемії. Нині таких 71%. Основною складністю під час віддаленої роботи вони називають відсутність мотивації. Більше третини говорять, що їм тепер важко змусити себе виконувати свої обов'язки. Далі ще цікавіше. Всесвітня організація охорони здоров'я цього року офіційно визнала, що вигоряння на дистанційній роботі стало великою проблемою. На віддаленій роботі, через відсутність потрібної атмосфери та балансу між працею та особистим життям той чи інший ступінь вигоряння спостерігається у 80-90% співробітників. А повне вигоряння — більш ніж у 30%, повідомляється в дослідженні інституту Геллапа.
Чому нам складно працювати вдома?
Якщо ви працюєте або навчаєтеся вдома вже кілька років, тобто ще до пандемії, ймовірно, проблема з адаптацією до видалення вас не торкнулася. В іншому випадку в тій чи іншій мірі ви відчули, як важко було привчити себе до роботи з дому. І тому причиною є безліч факторів. Більш детально розповідає психотерапевт Юлія Ткаченко: Перший фактор – це те, що ми звикаємо до обставин, які структурують наш день: поїздка до офісу, кава у перервах тощо. Коли ми переключаємося на роботу вдома, нам треба її вишиковувати з нуля. Коли ламається звичний спосіб існування – це вже стрес для людини, тут ще й така глобальна зміна, як карантин. Коли ми їздабо в офіс, ми мали хоча б часткове розмежування роботи та відпочинку. Коли ми залишаємося вдома, нам треба самим докласти зусиль, щоб розмежувати роботу та відпочинок. Звичайно, ця навичка формується не відразу, значить, поки це відбудеться, відбувається "плавання" робочого графіка. Наприклад, я стала трохи пізніше, попрацювала допізна і графік почав з'їжджати на пізніше. Другий фактор - це те, що у багатьох людей будинок не адаптований під роботутобто немає окремого робочого кабінету, де вони в тиші могли б спокійно працювати. Багато хто живе по кілька людей в однокімнатній квартирі, де немає можливості влаштувати навіть окреме робоче місце. Певна частина людей до карантину мало часу проводила вдома. І відповідно вимоги до будинку могли бути мінімальними. Коли людина знаходиться в не цілком облаштовані квартирі або будинку постійно, вона стикається з дискомфортом. Це, до речі, часто говорить про непристосованість житла до нормальних людських потреб. Третій фактор – соціальні контакти. Люди – соціальні істоти. Для різних професій соціальна складова у роботі має різну вагу. Наприклад, для частини людей робота в офісі та робота вдома не має великої різниці з погляду спілкування. Для іншої частини людей важливо мати можливість поговорити із колегою за кавою, це дає людині відчуття включеності. Коли таке офісне спілкування зникає, людина може виявити, що спілкування було одним із мотиваторів працювати. Тоді людина залишається віч-на-віч із тими завданнями, які можуть не дуже подобатися. Тобто зникають "плюшки" офісного спілкування. Я сказала б, що вигоряння відбувається не через видалення, а тому що вона сталася раптово. Раптом треба було сидіти багато часу вдома. Ті, хто вже мав досвід роботи на віддаленні з власної ініціативи, пройшли етап адаптації. Коли люди до цього не готувались,
Як собі допомогти, якщо ви віддальник?
Так само як ваша робота була структурована в офісі, її можна налагодити і вдома. Організуйте собі якісний сон. Основні рекомендації: лягати і вставати в той самий час, купити беруші, маску для сну, якщо вам заважають світло або сусіди за стіною. Жодна приємна активність, спілкування не спрацюють, якщо ми не висипаємося. Поступово дисциплінувати свій робочий день. Так само як зі сном, починати і закінчувати роботу треба приблизно в один і той же час щодня. Можна ввести якийсь ритуал, який допомагає налаштуватися на робочий лад. Наприклад, переодягатися в офісний одяг. З одного боку, ви організуєте собі часові рамки, з іншого – візуальні. Постарайтеся із закінченням робочого дня залишати ноут на робочому столі і більше його не торкатися. Спеціально вписуйте перерви у роботі у свій графік. Відпочинок на перервах має бути відпочинком. Вдома під час перерви є спокуса піти закинути прання, помити посуд. Ми начебто перемикаємось, але втома все одно накопичується, бо домашня робота – це не відпочинок, це робота. Краще з кимось поспілкуватися чи прогулятися вулицею. Введіть у свій графік фізичну активність.Наприклад, якщо говорити про роботу з депресією, в яку може перерости вигоряння, то перший крок – це активність поведінки. Тобто людина має почати більше рухатися, а в ідеалі мати фізичну активність: біг, тренування у залі чи вдома, йога, плавання чи просто розминка вдома. Ефект від фізичних вправ схожий нашого мозку з ефектом від прийому антидепресантів. Людина стає більше енергії, покращується самопочуття. Відпочивати у вихідні.Можна залишитися вдома, а можна вибратися на природу чи зустріч із друзями. Звичайно, різноманітність вражень допоможе перейти. Але важливо розуміти і те, що вдома теж можна відпочити, просто у багатьох немає звички просто відпочивати вдома: це означає робити щось приємне та не пов'язане з результатом. Чи є у вас власні способи ефективно працювати на віддаленні? Діліться ними у коментарях ;)
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ