1.1 Історія появи Docker
Перші роки та передісторія:Історія Docker почалася задовго до його офіційного народження у 2013 році. На початку 2000-х років віртуалізація вже була популярною, але традиційні віртуальні машини потребували значних ресурсів і були недостатньо гнучкими. Саме у ті часи зародилася ідея контейнеризації. LXC (Linux Containers) став одним із перших проєктів, які дозволяли запускати ізольовані контейнери за допомогою можливостей ядра Linux.
Народження ідеї:Docker з’явився як частина внутрішнього проєкту компанії dotCloud — стартапу, заснованого Соломоном Хайксом та Себастьяном Пульсом у 2010 році. DotCloud пропонувала платформу як послугу (PaaS) і надавала розробникам інструменти для розгортання та управління вебдодатками. Але коли команда працювала над dotCloud, то зіткнулася з проблемами ізоляції додатків і управління залежностями. Так виникла ідея створення універсальної контейнерної технології, здатної вирішити ці проблеми.
Розробка та перший реліз:Власне, перші версії Docker і з'явилися з dotCloud, їх офіційний “батько” — Соломон Хайкс. Спочатку Docker анонсували на конференції PyCon у березні 2013 року, а потім — виклали його вихідний код на GitHub. Спочатку Docker використовував LXC (Linux Containers), але пізніше команда розробила власну реалізацію контейнерів, що покращило продуктивність та гнучкість системи.
Визнання та ріст спільноти:Docker швидко привернув увагу розробників і IT-спеціалістів. Не дивно: він простий у налаштуванні, а можливості — надзвичайно широкі. Через кілька місяців після анонсу проєкт отримав купу зірок на GitHub і зібрав активну спільноту контриб'юторів. У 2014 році компанія dotCloud змінила ім'я на Docker, Inc., зробивши акцент на розвитку нової контейнерної платформи.
Ключовою подією в історії Docker стало його визнання великими компаніями IT-ринку. У 2014 році Red Hat, Google і Microsoft почали активно підтримувати Docker, інтегруючи його у свої продукти та сервіси. Це сприяло його швидкому поширенню та закріпленню статусу стандарту де-факто у контейнеризації.
Docker продовжував розвиватися та залучати інвестиції. У 2014 році компанія отримала $40 мільйонів у рамках фінансування серії C (серія С – третій етап венчурного фінансування для стартапів або компаній, які вже досягли певного успіху і хочуть далі розвиватися), що дозволило розширити команду й прискорити розробку. Docker почав активно співпрацювати з іншими компаніями, формуючи екосистему навколо своєї платформи. Були запущені проєкти Docker Compose (для управління багатоконтейнерними додатками) і Docker Swarm (для оркестрації контейнерів).
У 2015 році Docker оголосив про стратегічне партнерство з Microsoft, що дозволило інтегрувати Docker у Windows Server та Azure. Це стало важливим кроком у поширенні контейнерної технології за межі Linux-спільноти й зробило Docker доступним для ширшої аудиторії.
Конкуренція та стандартизація:З ростом популярності Docker на ринку з'явилися конкуруючі проєкти та технології. У 2015 році Google представив Kubernetes — систему оркестрації контейнерів, яка швидко стала популярною завдяки гнучкості та функціональності. Незважаючи на конкуренцію, Docker і Kubernetes доповнювали одне одного, формуючи основу сучасної контейнерної інфраструктури.
У 2017 році Docker почав підтримувати Open Container Initiative (OCI) — проєкт зі стандартизації форматів контейнерів і часу їх виконання. Це забезпечило сумісність між різними контейнерними платформами та спростило інтеграцію Docker з іншими інструментами.
Сучасний стан і майбутнє: Сьогодні Docker залишається ключовим інструментом в арсеналі розробників і системних адміністраторів. Його екосистема продовжує рости, включаючи проєкти Docker Desktop (для роботи з Docker на локальних машинах) та Docker Hub (публічний реєстр образів).
Docker активно розвиває технології безпеки, продуктивності та зручності використання. Наприклад, Docker Content Trust забезпечує перевірку цілісності та справжності образів, а Docker Scan дозволяє виявляти вразливості у контейнерах.
1.2 Основні концепції Docker
Віртуальна «віртуальна машина»
З точки зору застосунку, запущеного всередині Docker-контейнера, Docker-контейнер — це віртуальна машина. Але на відміну від звичайних віртуальних машин, Docker — це дуже легка система. Бо насправді це не повноцінна віртуальна машина, а віртуальна «віртуальна машина».
Операційна система Linux дозволяє ізолювати застосунки один від одного настільки, що кожен з них працює, як у власній операційній системі. Таке унікальне середовище, що працює поверх реальної операційної системи, і є контейнером.
1. Ізоляція:Одна з ключових особливостей Docker — здатність забезпечити ізоляцію застосунків та їх залежностей. Це досягається за допомогою namespaces та cgroups у ядрі Linux. Namespaces забезпечують ізоляцію процесів: кожен контейнер отримує свій набір процесів, мережевих інтерфейсів та файлову систему. Cgroups дозволяють обмежити та контролювати використання ресурсів (CPU, пам'ять і диск) кожним контейнером. Така ізоляція робить контейнери незалежними один від одного і від хост-системи, що підвищує безпеку та надійність застосунків.
2. Портативність:Docker забезпечує високу портативність застосунків. Це означає, що один і той самий контейнер можна запустити на будь-якому сервері: на локальному комп'ютері розробника, у тестовому середовищі чи хмарній платформі. Весь runtime, включаючи код застосунку, залежності, бібліотеки та конфігураційні файли, упаковується в контейнер. Це виключає проблеми несумісності середовища і дозволяє розробникам бути впевненими, що їх застосунки працюватимуть у будь-якому середовищі без змін.
3. Легковажність:На відміну від віртуальних машин, які потребують встановлення окремої операційної системи для кожного екземпляра, контейнери Docker використовують ядро хост-системи. Це робить контейнери значно легшими і швидшими у запуску. Вони займають менше місця на диску і споживають менше оперативної пам'яті, що дозволяє запускати більше контейнерів на одному сервері порівняно з віртуальними машинами.
4. Образи Docker: Образ Docker — це шаблон, з якого створюються контейнери. Образ містить усе необхідне для роботи застосунку: код, бібліотеки, залежності і конфігураційні файли. Образи можна створювати з нуля за допомогою Dockerfile — спеціального сценарію, що описує кроки створення образу. Крім того, існує безліч готових образів у Docker Hub — публічному реєстрі образів Docker. Docker Hub дозволяє розробникам обмінюватися своїми образами та використовувати образи, створені іншими.
Docker використовує шарувату файлову систему (Union File System), яка дозволяє економити місце та ресурси. Кожен образ складається з декількох шарів, де кожен шар представляє зміни порівняно з попереднім. Наприклад, один шар може містити базову операційну систему, інший — встановлені бібліотеки, а третій — код застосунку. Під час створення контейнера з образу додається новий шар для запису змін, що не зачіпає вихідні шари. Це зменшує обсяг переданих по мережі даних та прискорює процес створення контейнерів.
6. Автоматизація та оркестрація:Docker дозволяє автоматизувати збірку, тестування та розгортання застосунків за допомогою різноманітних інструментів. Docker Compose використовується для керування багатоконтейнерними застосунками. З його допомогою можна описати всі сервіси в одному файлі (docker-compose.yml) і запустити їх однією командою. Для оркестрації контейнерів у великих кластерах застосовується Kubernetes — система керування контейнерами, що забезпечує автоматичне масштабування, відновлення після збоїв та балансування навантаження.
1.3 Використання Docker
Docker активно використовується в різних сферах IT. Розглянемо основні напрямки:
1. Розробка та тестування:Розробники застосовують Docker для створення ізольованих середовищ розробки та тестування. Це дозволяє працювати з різними версіями бібліотек і фреймворків без конфліктів. Тестувальники можуть швидко розгортати оточення для проведення автоматизованих тестів.
2. Неперервна інтеграція та розгортання (CI/CD):Docker спрощує процес неперервної інтеграції та розгортання. З його допомогою можна створювати образи додатків і тестувати їх на кожному етапі збирання, що робить процес розгортання надійним і передбачуваним.
3. Мікросервіси:Docker — ідеальне рішення для мікросервісної архітектури. В такій архітектурі додаток розділяється на невеликі незалежні сервіси, кожен з яких можна розгортати та масштабувати окремо.
4. Хмарні обчислення:Docker спрощує розгортання додатків у хмарі завдяки єдиному формату пакування всіх компонентів. Це забезпечує легкий перенос додатків між різними хмарними платформами та локальними серверами.
Історія Docker — це шлях інновацій і співпраці, який змінив IT-індустрію. Почавшись як внутрішній проєкт маленького стартапу, Docker перетворився на глобальний феномен, що продовжує впливати на розробку та розгортання додатків у всьому світі. Цей шлях демонструє, як ідея, реалізована з наполегливістю та чітким баченням, здатна трансформувати цілу галузь.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ