Найкраще — ворог хорошого
Коли ви перекваліфіковуєте фахівців з інших сфер на програмістів, помічаєте цікаву річ. Люди, які вже мають досвід роботи, перенавчаються дуже охоче. І що більший у них досвід поза ІТ, то старанніше вони навчаються. А от студенти, буває, відверто халтурять.
Якщо поспілкуватися і з тими, і з іншими, ви побачите, що студенти до останнього вірять у «чарівне працевлаштування», яке нібито чекає на них одразу після закінчення вишу. Далі — для тих, хто ще не зняв рожевих окулярів…
Путівник у реальний світ
У кожного з нас є свої потреби: сім’я, друзі, дім, робота, хобі… Але зараз хотілося б поговорити про одне з найважливіших і завжди актуальних прагнень — бажання добре жити й добре заробляти.
Таке прагнення властиве більшості людей. І майже кожен намагається задовольнити його через роботу, професію та кар’єру. Цілком логічним здається досягати цієї мети через професійний розвиток і самореалізацію. Хто з нас не хотів би стати висококласним фахівцем, професіоналом міжнародного рівня? Визнання, повага, високі доходи, великі можливості — звучить чудово.
То який же план дій у всіх цих мільйонів і мільярдів майбутніх висококласних працівників? Досить часто він виглядає так: закінчуємо школу, готуємося до вишу, вступаємо до вишу, вчимося, закінчуємо виш, знаходимо хорошу роботу, працюємо, будуємо чудову кар’єру, виходимо на заслужений відпочинок.
Цей план лише здається правильним. Насправді це не так. Правильний план відрізняється від неправильного тим, що правильний план приводить до мети, а неправильний — ні.
Описаний вище план не враховує так багато реалій, що його важко навіть назвати інакше, ніж примітивним, застарілим або просто хибним. Чого ж не враховує цей «найпоширеніший план успіху у світі»? Конкуренцію…
Конкуренція
1. Переможець отримує все
5 % найкращих фахівців отримують 50 % усіх грошей. 20 % найкращих фахівців отримують 80 % усіх грошей.
Одні компанії шукають кращого працівника, а інші — дешевшого. Перші не бояться переплатити, але хочуть отримати найкраще за ті гроші, які мають. Другі хочуть заплатити якнайменше за ту мінімальну якість, яка їх влаштує.
Ви почнете свій кар’єрний або професійний шлях із крайньої лівої частини графіка. А найкраще — опинитися в його крайній правій частині. На вас чекає довгий шлях. Вам потрібно якнайшвидше перебратися хоча б у його праву половину. Фахівець із правої частини графіка відрізняється від фахівця з лівої насамперед досвідом — і досвідом якісним.
Поки ви в лівій половині, на ринку праці таких фахівців значно більше, ніж на них є попит. А отже, це ринок покупця (роботодавця). І вам доводиться конкурувати з такими самими кандидатами за найгіршу вакансію.
Але щойно ви набрали достатньо досвіду й перейшли в праву половину, правила гри починають змінюватися. Попит починає перевищувати пропозицію, і зарплати починають зростати. 5 років якісного досвіду можуть обернутися десятикратним зростанням зарплати. Тож думайте, дивіться довкола й навчайтеся.
Але ще краще — увійти до 5 % найкращих фахівців. Тут ваші доходи обмежуватиме лише розмір бюджету ваших клієнтів або роботодавців. Хоче найняти найкращого — нехай платить якнайкраще. Прямо як на аукціоні.
Розумна й працьовита людина може за 5 років увійти до 20 % найкращих фахівців. А ще за 5 років — до 5 % найкращих фахівців. Звісно, для цього треба багато вчитися самостійно й часто змінювати роботу. Інколи доведеться й працювати понад міру.
Але не слід просто багато й довго працювати. Найкращий фахівець не робить більше роботи — він робить її краще за всіх. Тому десять середніх працівників не зможуть його замінити.
Якщо на президентських виборах ви отримали 48 % голосів, а другий претендент — 47 %, це не означає ані того, що вас підтримала більшість, ані того, що ви перемогли конкурента вдвічі. Ви випередили його лише на один відсоток! Але саме ви станете президентом і отримаєте все, а він не отримає нічого.
2. Той, хто програв, не отримає нічого
Якщо ви вже вступали до вишу, то, можливо, стикалися з тим, що на 200 місць претендують 2 000 абітурієнтів. Якщо конкурс становить 10 людей на місце, студентами стануть лише 100, а решта 900 не отримають нічого.
Як думаєте, що станеться, коли ви закінчите виш і почнете шукати роботу? Конкуренція зросте в рази!
Припустімо, що цього року ви закінчуєте юридичний факультет у Берліні. Нехай у Берліні є лише 10 вишів, які разом щороку випускають 1 000 юристів. На ринку є дві вакансії із зарплатою 80 000 $ на рік, 8 вакансій із зарплатою 40 000 $ і 30 вакансій у державних установах із зарплатою 20 000 $.
Проблема 1: 1 000 «юристів» і лише 40 вакансій. Отже, лише 40 із 1 000 юристів отримають роботу за фахом, а решта 960 людей, які витратили 5 років на навчання у виші, підуть працювати «менеджерами з продажу».
Проблема 2: Ви — один із 40 найкращих випускників-юристів. Які ваші шанси на працевлаштування? Значно менші за 100 %, адже є ще протекція, родинні зв’язки, працевлаштування через знайомих тощо. Більшість із цих 40 вакансій займуть сини, племінниці та онуки топменеджерів тих самих компаній.
Проблема 3: Ви найкращий випускник свого року, але реального практичного досвіду у вас іще немає. А на хороші вакансії також претендуватимуть люди, які вже 3–5 років працюють за фахом. Вони вже набралися досвіду, здобули репутацію й завели зв’язки. Тож, можливо, доведеться починати знизу.
Проблема 4: Вам доведеться приблизно 3 роки попрацювати майже безплатно — заради досвіду — і паралельно займатися самоосвітою. Лише потім ви зможете конкурувати за хороші вакансії, що дають перспективу, цінний майбутній досвід і високу зарплату. Саме цей етап ви мали б пройти у виші. Але якщо ви навчалися у звичайному виші, тепер доведеться пройти його самостійно.
3. У вас нічого немає
Усе, що у вас є, — це диплом. У більшості випадків він в очах майбутнього роботодавця не вартий і того паперу, на якому надрукований. Найчастіше роботодавець добре знає реальну ціну диплома й мізерну користь від нього порівняно з реальним досвідом.
У вас є вища освіта? А в кого її немає? Таких людей дуже багато. Вища освіта нічого не гарантує сама по собі. Це лише довідка про те, що ви не дурень, і все. Виші не дають жодних суперінноваційних навичок. Зазвичай за рік реальної роботи ви дізнаєтеся стільки ж, скільки за 4 роки у виші. Таке життя — хочете ви цього чи ні.
ПЕРЕЙДІТЬ В ПОВНУ ВЕРСІЮ