Java як хобі

Доброго дня, шановні джаварашівці та джаварашатеси! Займаюся на JavaRush я вже два роки і збираюся цього місяця продовжувати передплату на третій рік (стаття починала писатися в грудні 2018). Навчання затягується. І подумалося мені, що можливо проходження JavaRush це вже не навчання, а щось інше? Приступаючи до курсу JavaRush, я мав різні цілі. По-перше, задоволення. Мені завжди хотілося навчитися програмувати , і я кілька разів намагався навчитися цьому. Лістинг коду та книги з програмування зачаровували мене. А перед IDE я відчував містичний трепет. По-друге, здобуття другої професії. Тут ситуація не є однозначною. З одного боку, поточна професія мене повністю влаштовує за грошима. Та й поточне місце роботи відмінне. З іншого боку, професія улюбленою справою не є і душевна потяг моя спрямована у бік програмування. Ще таке є міркування, у програмування перспективи хороші. А в моїй професії з часом лише висококваліфіковані фахівці залишаться. Я фахівець середньо-високої кваліфікації, на найближчі 10 років роботи повинно вистачити. Але план Б ніколи не завадить. До того ж моя поточна спеціалізація настільки вузька, що мене більше нікуди не візьмуть при звільненні. Знову відчуваю важливість плану Б. По-третє, програмування є точною наукою. А вивчення точних наук найкраще сприяє розвитку мислення та служить відмінною профілактикою хвороби Альцгеймера. Хоча деякі дослідження показують, що не допомагає (не допомагає нічого), але я сподіваюся. Адже навіть одна надія це набагато більше, ніж нічого. По-четверте, вивчення Java допомагає знаходити спільні теми для обговорення із сином. Він також АТ фахівець, щоправда пише на С і С++ і захоплюється гейм-дизайном. Своїх цілей я досяг і це вже не мало. Навіть якщо у мене не вийде працювати програмістом, то може я достатньо отримаю від Java як хобі? Як відомо, хобі займаються у вільний від роботи час заради задоволення. Думаю, вивчення Java, особливо на JavaRush, може приносити задоволення. Мені принаймні приносить. Напевно, тому, що я люблю головоломки. А вирішення завдань та написання програм є відмінними головоломками. Тож зміна роботи для мене не єдина мотивація навчання. А з урахуванням віку мотивація малоймовірна. Тож чим для мене є це навчання? Підозрюю, що вона поступово таки перетворюється для мене на хобі. Бо... Хобі притаманні такі приємні функції як розслаблення та відпочинок. Звичайно рішення задач з рекурсії з книги Лафорі "Структури даних та алгоритми Java" не сприймеш у такому ключі. Це викликає сміх. Але, якщо ставитись до відпочинку, як зміна діяльності. Тим більше зміні на діяльність, що приносить задоволення, чому ні? Відвідування JavaRush для мене є відпочинок, а не робота. Як не крути. Навчання на JR надає учневі коло спілкування, що також є відмінною рисою хобі. Не сказати, щоб я спілкувався активно, але спілкуюся. У тому числі шляхом формулювання запитань відвідувачам сайту або надання відповідей на їхні запитання. Та й самі статті, які я пишу для JR, також спосіб спілкування. Тож спілкуватися виходить і різними способами. Потенційно хобі має таку чудову рису, як можливість монетизації. Це той самий випадок, що згадується в приказці "Знайди собі справу до душі і тобі не доведеться працювати жодного дня". Не всяка справа до душі здатна приносити гроші, а тим більше у кількості, здатній прогодувати. Java якраз одна з таких справ. У будь-якому випадку, захоплюючись Java я накопичив певний багаж знань та навичок. Його можна монетизувати, отримавши відповідну оплачувану роботу. Або отримати сертифікат Oracle та навчати дітей інформаційним технологіям на муніципальному рівні. Грошей це принесе менше, але до пенсії буде чудовою добавкою. Краще бути здоровим, щасливим та багатим, ніж навпаки. З приводу впливу Java та JR на здоров'я та багатство мені нема чого сказати. Але що стосується покращення настрою, то це і є вплив Java, адже його вивчення насолоду і приносить радість. Здавалося, займаєшся нудятиною, а настрій покращується! Постулюю аксіому - розумним бути добре. А що означає бути розумним? Це означає вміти мислити, тобто вміти міркувати розумно та логічно. Саме вміти, тому що одного знання, як це робити недостатньо. Ось я знаю правила дорожнього руху. Але іноді переходжу вулицю на червоне світло. Виходить правила знаю, а застосовувати не вмію. І який мені в цьому випадку користь від цього знання, якщо я його не вмію застосовувати? Жодного. Так і мислення. Самих знань мало, треба вміти їх застосовувати – розумно та логічно. І наступне питання, що виникає тут, як цьому навчитися? А треба тренувати мислення. Як? Є думка групи товаришів, що точні науки для цього добре підходять. Програмування саме точна наука. І Java дуже добре підходить на роль мови для вивчення. Тож таке хобі ще й мислення розвиватиме. До речі, про те, що Java хороший для вивчення, докладніше про це написано в статті Еллеонори Керрі. Ще неможливо не згадати геймофікацію навчання JavaRush. Вчитися цікаво. Я не сказав би, що мене геймофікація JR приваблює і затягує, але те, що пожвавлює процес навчання, це точно. Навчання разом з JavaRush комфортне з точки зору вибору власного темпу та графіка навчання. У цьому вся сенсі хобі можна розтягнути протягом усього життя. І останнє. З кожної праски долинають оди ІТ-спеціальності. Стверджують, що це найперспективніші та найфінансовіші професії. Можливо. Але є й інша, досить обґрунтована думка. Відповідно до неї програміст не найперспективніша професія . І якщо це так, то що нам залишається. У цьому випадку нам залишається Java як хобі! З повагою, зелена жаба.