Лєна — практикуюча лікарка, яка довго була впевнена, що програмування — це не про неї. Але сьогодні своєю розповіддю вона напевно дуже здивувала б себе колишню.

У школі була з комп'ютером на «ви», а через кілька років написала програму для діагностики захворювань

Лєна пише: «Коли всі в класі збиралися стати програмістами, я піддалася своїм романтичним уявленням про медицину й вирішила стати лікарем. Не менш важливою причиною було те, що в далекому 2001-му статків моєї родині на комп'ютер не вистачало».

Уроків інформатики явно було не досить, щоб спілкуватися з компом на «ти». Довгий час Лєна вважала, що «робити щось у комп'ютері» — це ДУЖЕ складно.

Робота в медицині

Коли Лєна почала працювати лікарем, у неї весь час виникали проблеми зі встановленням діагнозів. Вона постійно намагалася знайти відповіді та допомогу в статтях і книгах з інтернету, але не знаходила те, що треба, або знаходила з великим запізненням.

Ідея стартапу й перша перешкода

Кілька років тому в колишньої студентки JavaRush уперше стався «напад» бажання створити програму для встановлення діагнозів. Грошей, щоб заплатити за створення програми професіоналам, вона не мала. Натомість мала схильність до точних наук і тому зважилася навчатися програмування самостійно через інтернет.

Вебінар JavaRush

Вона почала з першого-ліпшого навчального сайту із С++ і паралельно читала стародавні підручники з інформатики. З першої спроби її вистачило на 3 місяці, поки вона не натрапила в інтернеті на готові сайти для встановлення діагнозів (симптомчекери). Їхній рівень її вразив. Лєна зрозуміла, що їй тут нічого не спіймати й відмовилася від цього задуму. До того ж наближався декрет, і вона сконцентрувалася на своєму сімейному житті.

Спроба номер два

Після виходу з декрету вона знову з головою занурилася в той апокаліпсис, який відбувається в медицині. Через сімейні обставинами вона не змогла залишити маленьке місто, куди приїхала за розподілом відпрацьовувати безкоштовну ординатуру. Перспектива залишитися на ненависній роботі на все життя гнітила Лєну. І тут у неї сталося «загострення» старого задуму — написати свою медичну програму. Тоді, у 2015 році, Лєні було 30 років.

На цей раз до вибору мови вона підійшла більш зважено. Подивилася, у чому є потреба, що хвалять, де платять. І вибрала Java. Прочитала кілька книжок типу «Java для чайників, початківців, дітей, бабусь за 30 днів». І ні на мить не відчула себе програмістом. Знову мандрувала сайтами з навчальними статтями про Java, повторюючи за ними все по кроках. Тоді вона вперше побачила JavaRush, але вирішила не оформляти передплату.

Натомість кілька місяців Лєна присвятила вивченню CLIPS — мови для створення експертних систем. Тоді її не збентежило, що цією мовою вже десятки років ніхто не цікавиться. Коли вона написала невеличкий алгоритм на CLIPS, їй залишалося прикрутити його до вебсайту, і вона б мала свій закінчений проєкт. Але інформацію, як це зробити, вона знайшла лише у відеороликах іспанською мовою на ютубі. Тоді Лєна зрозуміла, що написати те, що вона задумала, можна тільки занурившись у програмування з головою.

У медицині є величезна біда з отриманням практичних навичок. Навчатися на пацієнтах може бути небезпечним в юридичному плані, а на симулятори й фантоми грошей в інститутах ніколи немає. Тому нещасних медиків навчають просто за книгами й плакатами. Часом ще можна побути в палаті, поговорити із хворими. І ця порочна система — спочатку набивати голову теорією під зав'язку й лише через багато років застосовувати цей багаж знань на ділі — справила на Лєну суттєвий вплив.

Маючи такий досвід, вона просто… боялася писати код! Зрозуміло, що помилка лікаря й помилка програміста — це небо і земля, але неправильна установка вже створилася, і їй треба було якось подолати страх перед написанням коду.

І тут вона згадала про JavaRush. Поглянувши на нього, як на спосіб подружитися із середовищем розробки, вона таки зважилася на передплату зі стажуванням.

Навчання на JavaRush

Боротьба з валідатором тривала близько трьох місяців. Лєна навіть знаходила в цьому певне задоволення. Знайомі, дізнавшись про хобі Лєни, дивувалися з цього. Але чужі історії успіху закликали її не занепадати духом і «повзти» до кінця. 30-го рівня було сяк-так досягнуто.

Нарешті Лєна змогла відкрити тестове завдання для стажування!

Наступні пів року вона щодня намагалася його розв'язати

Пів року, Карл! Врешті-решт вона це зробила, і її прийняли. Ейфорія швидко змінилася напруженою роботою: обсяг інформації виявився величезним. Перше стажування Лєна подужала до 3-го уроку. Друге — до 6-го чи 7-го, а під час третього стажування відчула, що зненавидить програмування, якщо врешті не почне писати те, що собі задумала.

І почала. Добре, що знань, отриманих під час стажування, вистачило, щоб створити каркас власної програми.

Кінець кінцем «запрацювало»

Дуже багато Лєні довелося вивчити самостійно (притому більшу частину англійською мовою), пролити пів літра сліз і навіть прочитати кілька молитов. І наприкінці жовтня 2018 року вона нарешті задеплоїла свій mvp на сервер. Співчуваючі можуть поцікавитися: etiona.com

Коли вона вплуталася в цю справу, вона навіть не знала про існування такого слова — стартап. І тим паче не знала, що 95% цих стартапів провалюються в перші роки. Але хай час усе розставить по місцях.

Лєна пише: «Можливо, мою розповідь прочитає такий самий мрійник, як я. І, згадавши про свої нереалізовані задуми, наважиться створити щось своє, чого світ ще не бачив і ще довго не побачить без його участі. Програмування надає для цього неймовірні можливості.

Навіть сидячи у своїй кімнаті в маленькому провінційному містечку, ви отримуєте шанс знайти гідний заробіток і стати частиною величезної спільноти розумних людей. Початкові вимоги мінімальні: комп, бажано з інетом, ваш час і завзятість. Гаразд, ще певна сума на передплату JavaRush, якщо ми все одно тут зібралися.

Якщо порівняти з тим, що потрібно, щоб стати лікарем, — це дрібниця. Усім променів світла й добра! Нехай у всіх нас усе вийде! Головне — вірити у свої сили!»