Java та велосипеди: мітап у Пітері

Чим процес розробки власного продукту відрізняється від outsourcing-проектів з технічної точки зору. Коли має сенс вкладатись у розробку з нуля, а коли краще взяти готове рішення.

У галузі розробки програмного забезпечення до написання власних велосипедів ставляться як до романтики роботи. Програмісти гордо діляться своїми велосипедами та викладають їх на Github. На думку спікера, це «Hello World»-проекти, з метою навчитися чогось, або ж безглуздя рівня «Ми не пам'ятаємо для чого ми винайшли більярдну кулю, з якої росте волосся, але це було дуже складно».

У своєму виступі спікер розмірковуватиме над питаннями, які має поставити собі «велосипедист» або тимлід «велосипедиста», перш ніж вирушати до Тур Де Франса. Він наведе приклади бібліотек і фреймворків, поява яких була обґрунтована і продиктована прагматичним підходом, а також приклади творів, поява яких неможлива, виходячи з прагматичних міркувань.

Винахід "велосипедів" - чудовий прийом для навчання! Початківці художники в основному копіюють картини майстрів, то чому в IT NIH-синдром вважається злом? Адже, щоб зрозуміти, як працює бібліотека чи фреймворк, найкраще самостійно спробувати вирішити ту проблему, яку вони вирішують, написавши, як правило, щось подібне.

Відколи ми перейшли до моделі постійного, перманентного навчання (фактично, навчання та робота стали одним, єдиним процесом), «велосипедобудування» чудово нас у цьому підтримує, будучи по суті практикою при навчанні: ми читаємо туторіали, статті, дивимося виступи на конференціях і намагаємося щось із цього пробувати у своїх бойових проектах, знаходячи, таким чином, найкоротший шлях "кривою входу" в нову для себе технологію.

Однак часто це не є найкоротшим, найдешевшим і найбезпечнішим шляхом вирішення завдань бізнесу замовника, тому рідкісний замовник на таке погодиться. Куди в такій ситуації подітися "бідному розробнику" - про це й йтиметься у доповіді В'ячеслава.